Як навчити дитину писати більш цікаві речення

Що таке цікаве речення?

Існує безліч елементів, які роблять речення цікавим. Це залежить від його типу (просте, складне – складносурядне чи складнопідрядне) і частин мови, що використовуються в реченнях.

У цій статті розглядаються частини мови, які дитина може використовувати, щоби зробити свої речення цікавими, а також завдання, виконання яких буде їй у цьому допомагати.

Цікаве речення може включати в себе:

• Підмет (іменник), наприклад, кіт, будинок, ліжко.
• Присудок (дієслово), наприклад, бігти, розмовляти.
• Означення (прикметник), наприклад, величезний, зелений, важливий.
• Обставина (прислівник), наприклад, швидко, повільно, щасливо.

​П'ять вправ, які допоможуть дитині писати більш цікаві речення

1. Напишіть кілька простих речень, попросіть дитину зробити їх більш цікавими, додаючи в них дієслова, прикметники або прислівники. Ускладніть цю вправу, попросивши дитину вибрати колір для кожної частини мови (наприклад, прикметники – червоні, дієслова – зелені) і підкреслити їх, використовуючи відповідний колір.

2. Використовуйте наклейки, наприклад, із зображенням квітів, улюблених казкових персонажів, автомобілів, тварин і т. п. Приклейте наклейку на аркуш паперу й попросіть дитину описати або перерахувати, що намальовано на ній, використовуючи лише прикметники, наприклад, для наклейки, де зображено лева, – хижий, жовтий, грізний, великий. Потім попросіть дитину сказати або скласти список дієслів, наприклад, полює, їсть, лежить і т. п. Замість списку ви можете попросити дитину скласти й записати кілька речень про наклейку.

3. Попросіть дитину намалювати щось цікаве для неї, а потім розповісти про свій малюнок або описати його. Не дивіться на малюнок, ви повинні здогадатись, що на ньому зображено, або спробувати відтворити його на вашому власному аркуші паперу. Або ви можете по черзі з дитиною вибирати фрукти, овочі чи тварин і намагатись описувати їх один одному. Ну як, вам удалось відгадати, що описала вам дитина (що було зображено на її малюнку)?

4. Заохочуйте дитину користуватись тлумачним словником. Попросіть її знайти у словнику кілька слів, а також інші не менш цікаві слова на дану тематику. Нехай вона складає список нових слів із тлумаченнями їх значень, тобто свій власний тлумачний словник.

5. Прочитайте широко відоме оповідання або улюблену розповідь вашої дитини. Після першого прочитання попросіть її відшукати в тексті п`ять іменників, п'ять прикметників, п'ять дієслів і п'ять прислівників. Ви можете змінювати необхідну кількість частин мови, які дитина повинна знайти, у залежності від розповіді та віку вашої дитини.

http://childdevelop.com.ua/articles/edu/898/

Заняття, що сприяють стійкій увазі

У сучасному світі спостерігається тенденція до зниження стійкості уваги як у дітей, так і в дорослих. Але дещо ми все-таки можемо зробити, щоби змінити її на краще. Наприклад, ми можемо більш повноцінно харчуватись, вимикати електронні пристрої, частіше виходити на вулицю, більше грати – робити те, що ближче до природи людини.

1. Дайте дитині достатньо часу для ігор на відкритому повітрі. Дослідження доводять, що існує пряма залежність між фізичними вправами, IQ та успішністю у школі. Пам'ятайте: рух активує мозок! Фахівці рекомендують щодня перед тим, як йти до школи, відправляти дітей на 20 хвилин на ігровий майданчик. Якщо це неможливо, нехай дитина ходить до школи пішки або, принаймні, проходить частину свого шляху. По дорозі до школи батьки можуть грати з дітьми в хованки чи в «Дожени мене».

2. У неуважних дітей часто буває поверхневе або «неефективне» дихання. Іграшки, які стимулюють часті або безперервні видихи, чудово покращують дихальну функцію легенів. Для цього можна використовувати мильні бульбашки, дротики для духових трубок, свистки й недорогі духові інструменти, такі як окарина (глиняний свисток), губна гармоніка та сопілка.

3. Інтелектуальні та фізичні вправи, наприклад, для покращення почерку, такі як малювання вісімок у повітрі великим пальцем – це веселе й легке заняття перед виконанням домашніх завдань. Якщо у вашої дитини проблеми з поведінкою у школі, корисно робити зарядку перед початком уроків.

4. Виготовлення виробів – це ідеальний спосіб для розвитку терпіння й концентрації уваги дитини, її зорово-моторної координації й навичок вирішення завдань. Ось лише деякі ідеї: в'язання, вишивання (можна зробити невеликий ткацький верстат і, крім ниток, дати дитині такі предмети, як пір'я, стрічки, намистини, щоб вона вплітала це все у свій виріб), моделювання, розфарбовування вітражів, вишивка бісером, мозаїка, набивка м'яких іграшок або шиття ляльок.

5. Старі добрі настільні ігри не тільки вимагають хорошої концентрації уваги, а й розвивають посидючість, учать дітей соціальних навичок, таких як чесна гра, дотримання правил і черги. Ще кілька ідей: головоломки, ігри у слова, карткові ігри, які вимагають певних навичок, наприклад, англійська гра «Крібедж».

6. Читайте вашій дитині. Беріться до читання якомога раніше, з раннього дитинства вашої дитини, і намагайтеся читати частіше. Неможливо переоцінити важливість читання. Багато дитячих книг цікаві й наповнені непередбачуваними повчальними історіями, що живлять не тільки розум вашої дитини, а й її уяву. А як щодо того, щоб послухати з дітьми музикуМоцарта, Бетховена, Баха? Класична музика позитивно впливає на розвиток когнітивних здібностей дитини, на її особистість у цілому.

7. Запрошуйте дитину допомагати вам на кухні або на городі. Заохочуйте її брати на себевідповідальність і відчувати себе справжнім помічником у спільній роботі. Допомагайте дитині встановлювати високі стандарти для результатів своєї праці. Це так мотивує! Додатковий бонус: прискіпливі їдці набагато охочіше пробують нові страви, до створення яких вони доклали рук.

8. Грайте в хованки, «Твістер», «Море хвилюється раз», футбол, «вишибалу» – інакше кажучи, в ігри на розвиток великої моторики, які вимагають певної координації та рухового планування. Організовуйте ігри із сусідськими дітьми.

9. Намагайтесь обмежити ігри дитини з високотехнологічними іграшками, які не передбачають великої кількості взаємодії, замініть їх на іграшки, які вимагають від дитини застосування навичок дрібної моторики й використання уяви. Дуже корисні старомодні дерев'яні замки в комплекті з ровом і підйомним мостом, з великою кількістю іграшкових солдатиків, воїнів в обладунках на конях і членів королівської сім'ї. Діти захоплюються такими іграшками, до того ж вони починають придумувати складні сценарії, як тільки піднімають першу фігурку. Такі привабливі ігрові майданчики пробуджують у малюків творчий потенціал, унаслідок чого вони можуть розповідати нескінченні історії, граючи зі своїми фігурками. Також доречними будуть будівельні іграшки, конструктори й кубики.

10. Не поспішайте негайно втручатись щоразу, коли дитина відчуває розчарування, не піддавайтеся спокусі відгукуватись на всі її прохання. Навчіть дитину терпіти розчарування, бути посидючою й виконувати завдання до кінця, робити спробу знову і знову, не втрачаючи віру у свої здібності, а також уміти ввічливо поступатись, коли це необхідно. Такі навички матимуть вирішальне значення для її здатності досягати успіху в житті.

http://childdevelop.com.ua/articles/develop/1054/

Найпотужніші висловлювання батьків

У недавньому широкомасштабному дослідженні батькам був запропонований список з десяти навичок і разом з ним поставлене таке запитання: «Які з цих навичок є найбільш важливими для успішного життя дитини в умовах сучасного світу?». Переможцем, безумовно, стало спілкування. Фактично, крім того, що воно було вибрано як найважливіша навичка, воно змістило традиційних фаворитів, таких як читання, письмо, робота в команді й логіка.

Можливо, це й не дивно, ураховуючи те, що наш сьогоднішній світ стрімко розвивається й неймовірно пов'язаний завдяки комунікативним технологіям. І, тим не менше, батьки часто не усвідомлюють, яку величезну роль вони відіграють у навчанні та зміцненні цієї навички.

Ефективна розмова – тобто що ви кажете, як ви це кажете й коли – це один з найбільш дієвих інструментів сучасних батьків для побудови міцних, значущих і конструктивних відносин зі своїми дітьми.

Батькам необхідно контролювати, що вони кажуть і як вони це роблять. Адже негативні коментарі часто можуть набувати форму розмови, імовірний результат якої ми не усвідомлюємо і не передбачаємо, тому дуже важливо убезпечити дітей від можливих наслідків. Пам'ятайте про те, що ваші розмови та слова створюють вашу сьогоднішню реальність, ваше майбутнє й ваші відносини.

Те, що ви говорите (або не говорите), безпосередньо визначає ваші стосунки. Розмови, які оточують ваших дітей і мають для них першорядне значення, – ваші розмови! Не має значення, розмовляєте ви при цьому зі своїми дітьми безпосередньо чи спілкуєтеся з іншими людьми в їх присутності. Тільки вам під силу вплинути на їх якість і змінити, якщо це необхідно.

Ви можете спробувати скористатися списком з десяти найбільш потужних висловів, який наводиться далі, і почати використовувати кожний з них у спілкуванні зі своїми дітьми вже сьогодні.

«Ти мені подобаєшся!». Така заява відрізняється від слів «Я тебе люблю». У ній алегорично міститься таке: «Мені подобається, хто ти є як людина, як особистість». У своєму спілкуванні з дитиною обов'язково використовуйте обидва ці твердження.

«Ти швидко вчишся». Навчання – це природно. Маленькі діти просто неперевершені в ньому. Навчання для них гра, а гра – це навчання. Те, що ви скажете їм у ранньому віці, вплине на те, як вони будуть ставитись до навчання у своєму подальшому житті, коли воно потребуватиме від них значно більших зусиль і праці, а можливо, навіть носитиме відтінок фрустрації.

«Дякую». Простий прояв увічливості та знаки уваги є свідченням визнання особистості, поважного до неї ставлення. У житті соціальні навички мають вирішальне значення, і краще за все, якщо ви долучитесь до навчання такту, правил етикету й люб'язності вже в ранньому віці дитини.

«Як щодо того, щоб ми зійшлись на...». Мова йде про прийняття кількох базових угод, які стануть міцною основою для вашого подальшого співробітництва всередині сім'ї. Наявність таких угод допомагає уникнути поширених проблем, а також служить відправною точкою при вирішенні проблем у разі їх реального виникнення.

«Розкажи мені про це більше». Це прохання, адресоване вашим дітям, необхідне для того, щоб вони могли поділитися з вами своїми думками, почуттями, переживаннями та ідеями. Воно також передбачає навчання уважного слухання один одного, що, у свою чергу, є безцінним даром, оскільки наочно демонструє вашу турботу й участь.

«Давай почитаємо». Читання приносить вашим дітям велику користь. Воно допомагає їм набути навички, необхідні для успішного життя, збагачує ваші відносини і прищеплює любов до навчання. До того ж книги – це свого роду дивовижні ворота у світ людей, місць, ідей.

«Усі ми робимо помилки». Помилки іноді бувають. Ніхто не ідеальний. Уміти правильно реагувати на проблеми, долати їх і вчитись на своїх помилках – це важливі життєві навички. Якщо стає так, що в якийсь момент ви з тих чи інших причин не дотрималися своїх власних вимог і певних внутрішніх стандартів, не турбуйтесь, у вас є можливість показати дітям, як взяти на себе відповідальність за допущені помилки й рухатись далі. Діти можуть не виправдати ваших очікувань або не досягти досконалості. Але якщо ви зможете надати один одному трохи простору, це стане прекрасним подарунком для вас обох.

«Вибач!». Навчитись вимовляти це слово не так уже й важко. Але ще краще, якщо ви навчитеся зупиняти себе перш, ніж скажете те, що згодом може потребувати вибачень. Навчіться самі і, звісно ж, навчіть цього свою дитину.

«Що ти думаєш про це?». Коли ви просите дитину зробити свій внесок у певну родинну справу й надаєте їй шанс бути частиною сімейних розмов, це дозволяє їй набути навички прийняття рішень і навчитись формулювати їх привселюдно, а також навчитися брати відповідальність за свій вибір. Словесне вираження того, що ти думаєш, і висловлювання того, чого ти хочеш, – це основоположні навички, які будуть ефективно служити вашим дітям протягом усього життя.

«Так». І хоч відповідь «ні», як і раніше, час від часу необхідна для врегулювання певних ситуацій, аж надто часто батьківське «ні» чекає слушного моменту, щоб тут же бути вимовленим. Якщо ж ви, навпаки, зробите «так» флагманом ваших стосунків у сім'ї, ви виявите, що «ні» вам уже не доведеться казати так часто, як ви думаєте.

http://childdevelop.com.ua/articles/psychology/258/

Ефективні стратегії виховання дітей

Якщо у вас є діти, то ви, мабуть, зацікавлені в пошуку способів взаємодії з ними, здатних створити міцні взаємини, сформувати позитивну поведінку і своєчасно вирішити певні проблеми.

У будь-якому книжковому магазині ви знайдете безліч порад. Однак доволі проблематично розібратись у тому, які з них дійсно ефективні й найбільш удало застосовуються на практиці.

Дитячі психологи поставили за мету визначити кращі стратегії виховання, які би посилались на наукові дослідження, що підтверджують їх ефективність покращення поведінки, зміцнення зв'язків між батьками й дітьми і правильного реагування на проблеми з поведінкою, які виникають.

Наступні сім випробуваних дослідним шляхом стратегій є результатом їхніх професійних пошуків.

1. Дотримуйтесь маркованої похвали. Дослідження показали, що прояви поведінки, на якій акцентують увагу, можна посилювати. Тобто увага до небажаного поводження (часто у вигляді догани чи покарання) посилює прояви такої поведінки. У той же час конкретна маркована похвала бажаної поведінки сприяє її закріпленню та посиленню. Батьки не повинні хвалити без розбору. Але їм слід установити чіткий і зрозумілий зворотний зв'язок з дітьми, указуючи їм, яка саме поведінка їм сподобалась. Маркована похвала завжди визначає нюанси бажаної поведінки й безпосередньо пов'язана з нею в часі.

2. Ігноруйте незначні порушення. Якщо порушення поведінки було незначним і безпечним, проігноруйте його. Ігнорування ситуацій, коли малюк кидає їжу на підлогу або підліток грюкає дверима, й, навпаки, прояв уваги до ситуацій, коли діти в поважному тоні ставлять свої запитання або вербально висловлюють свої емоції, учить їх того, що саме позитивна поведінка – це надійний спосіб привернути до себе увагу.

3. Навчайтесь розвивати свою дитину. Розуміння етапів розвитку дитини, їх особливостей, уразливих моментів і позитивних сторін може допомогти батькам проявити усвідомлену увагу до певних кроків дитини на кожному з цих етапів і похвалити її. Наприклад, знання того, що малюкам чотирирічного віку хотілось би радувати своїх маленьких однолітків, допоможе зробити акцент і похвалити дитину за хорошу поведінку із друзями. У той же час розуміння того, що підлітки зазвичай стурбовані змінами у своєму тілі, своєю зовнішністю і стилем одягу, полегшить процес ігнорування тих моментів, коли вони протягом тривалого часу крутяться перед дзеркалом.

4. Улаштовуйте тайм-аут у напруженому спілкуванні. Короткі та своєчасні перерви дуже ефективні, особливо коли вони є практичним інструментом у виховному процесі батьків, які намагаються моделювати хорошу поведінку та предметно схвалюють її прояви. Збереження спокою (що досить проблематично в момент скоєння негідного вчинку) в поєднанні з маркованою похвалою робить час перерв у напруженому спілкуванні більш ефективним.

5. Приділяйте увагу запобіганню негативних учинків. Слідкуйте за тим, в якому стані перебуває дитина: стомилась вона чи, можливо, голодна. Це може запобігти більшій частині її емоційних криз. Перспективне планування й передбачення можливих проблем поряд з навчанням дитини ефективних стратегій вирішення проблем, що вже виникли, можуть навіть виключити необхідність використання перерв.

6. Дбайте про себе в першу чергу. За даними багатьох досліджень, стресовий стан батьків негативно позначається на їхніх дітях. У середньому 86 % дітей кажуть про те, що стресовий стан батьків їх дуже турбує. Звісно, коли ви занурені у проблеми виховання, перевантажені вимогами на роботі й у житті в цілому, може здатися, що піклуватися про себе практично неможливо. Але все-таки дуже важливо знаходити час для себе: зробити фізичні вправи, зайнятися своїм улюбленим хобі, поспілкуватися з друзями або просто побродити по красивому парку у своє задоволення.

7. Виділіть час для «байдикування». Проведіть час з вашою дитиною (фахівці рекомендують відводити одну годину на тиждень на одну дитину), нічого не роблячи, але перебуваючи з нею разом, діючи з інтересом до неї та висловлюючи позитивні думки й почуття. У цей час не повчайте її, не питайте, не виправляйте її поведінку й не пропонуйте альтернативні можливості. Просто будьте зі своєю дитиною!

Іноді виховання здатне викликати таке відчуття, ніби ви летите в літаку в турбулентність і грозу, а киснева маска випала з ваших рук. Але, як і в літаку, при вихованні дітей важливо зберігати спокій і знову «надіти вашу кисневу маску» саме до того, як ви почнете допомагати своїм дітям. Як тільки ви це зробите, то зможете дати дитині конкретні вказівки, що робити, й висловити безліч позитивних відгуків про хорошу поведінку вашого малюка чи підлітка.

http://childdevelop.com.ua/articles/upbring/215/

Як стати більш позитивним батьком

Залишайтесь позитивним у питаннях безпеки. Забезпечте вашу дитину чіткими правилами на всі випадки життя, а також роз’ясніть причини, через які ці правила так важливі, й завжди висловлюйтесь позитивно. Наприклад, «будь ласка, іди» замість «не біжи».

Слухайте й реагуйте (відповідайте). Якщо ваша дитина робить або каже щось, із чим ви не погоджуєтесь, порозмовляйте з нею (спрямовуючи в потрібне русло) м’яко та з повагою до неї, а не тоном безапеляційного звинувачення. Уважно вислухайте та поясніть, чому ви хочете, щоб дитина слідувала вашому правилу. Це може бути приблизно так: «тобі треба дійти до автобуса, залишаючись у безпеці, і для цього важливо не впасти».

Подавайте правильний приклад. Коли ви хочете показати дитині, як їй треба поводитись у певній ситуації, поясніть, чому ви робите це саме так. Роз’яснення дуже корисні при навчанні терпіння й соціальних навичок і допомагає дітям поєднати у своїй свідомості почуття зі словами. Ви можете наочно навести дитині такий приклад роздумів: «Мені дійсно дуже важко чекати своєї черги, щоби покататись на гойдалці. Я прямо зараз побігла би туди, але я зачекаю, доки та дівчинка завершить своє катання».

Закріплюйте позитивну поведінку. Навчаєте нової поведінки? Обов’язково закріплюйте результати, яких досягли, кожного разу, коли в дитини виходить поводитися саме так, як ви того й добивались. Похваліть її безпосередньо відразу ж і потім знову через якийсь час, наприклад, посмішкою, поплескуванням по плечу, потиском руки або особливим видом діяльності, – усе це буде мати для неї велике значення.

Робіть змістовні компліменти. Ваша похвала повинна бути конкретною та зрозумілою, а також докладно описувати добрий учинок. Замість того щоби сказати «класно», скажіть: «Як чудово, що ти пригадала, що перед грою тобі треба було прибрати у своїй кімнаті». Цей змістовний відгук буде надавати дитині впевненості у собі. Замість того щоби підкреслити кінцевий результат («яка чудова картина»), зосереджуйте вашу увагу на процесі («відчувається, що ти вклала у свій малюнок багато праці та старань, особливо ефектно тобі вдалось використати синю фарбу»).

Ігноруйте погану, але «доброякісну» поведінку. Якщо ви будете сварити вашу дитину, коли вона буде погано поводитись, це може підгодувати її жагу уваги. Якщо ж ви не станете загострювати свою увагу, а просто проігноруєте її якусь не дуже серйозну, хоча погану поведінку, яка вас дратує, ваша дитина, скоріше за все, не захоче повторити її знову. Поспостерігайте за різницею в ефекті від того, коли хвалите дитину за хорошу поведінку чи докоряєте за погану! Важливо, що це правило можна застосовувати тільки у незагрозливих випадках поведінки дитини, при поведінці, що не руйнує, оскільки агресивна та шкідлива поведінка та вчинки ніколи не можна ігнорувати.

Надайте варіанти. Щоби сприяти самостійності, надайте дитині можливість вибрати щось із двох варіантів. Якщо ви попросите її допомогти вам прибрати дім, ваше прохання може спровокувати сварку. Тому краще дати їй на вибір кілька видів робіт, сказавши таке: «Прийшов час прибрати в домі. Ти хочеш помити посуд чи прибрати свої іграшки?». Такий підхід дозволить вашому малюку відчути повагу до себе.

Переключіть дитину на прийнятну альтернативу. Якщо ваша дитина поводиться погано, відволікайте її від проблемного фактора та переключіть на інший вид діяльності. Замість того щоби сварити, надайте альтернативні варіанти, які дитина зможе успішно виконати: «Донечко, це дуже небезпечно тягнути на себе найнижчу коробку у стопці. Будь ласка, допоможи мені вибрати красиві яблука для сьогоднішнього пирога».

Сприяйте рішенню проблем. Сприяйте розвитку критичного мислення й навичок розв’язання складних ситуацій. У процесі роботи над проблемою спрямуйте дитину на виконання п’яти послідовних кроків з використанням таких питань:

• З чого складається проблема.
• Що ти можеш зробити?
• Що може статись, якщо…?
• Вибери рішення й реалізуй його.
• Подивися, спрацювало воно чи ні.

Об’єднайте дії та їх наслідки. Допоможіть дитині зрозуміти причинно-наслідковий зв’язок між поведінкою та її наслідками. Це допоможе їй повторити бажану поведінку («Ти не вимила руки перед обідом. Будь ласка, піди до ванної кімнати й вимий їх»), зробити щось хороше після поганого («Синку, якщо ми щось намалюємо у книзі, інші діти вже не зможуть використовувати її, тому, будь ласка, зітри свої позначки») та зрозуміти, що за певний учинок можуть відмінити привілеї («Я нагадую тобі, що ти не повинен, сидячи за столиком для малювання, плескати водою на інших дітей. Сьогодні ти будеш грати окремо від них»).

http://childdevelop.com.ua/articles/upbring/25/

Вплив батьків на формування дітей

Як батьки ми часто думаємо: оскільки ми любимо своїх дітей, проводимо з ними час, спілкуємось та правильно дисциплінуємо, то забезпечуємо їм оптимальний розвиток. Це так. Однак більш фундаментальну основу формування особистісного розвитку дитини закладають не тільки наші методи виховання, а й те, хто ми є як особистості. Наші особистісні якості, наша власна поведінка та ставлення – це основні фактори, що впливають на формування самовідчуття дитини, сприйняття нею самої себе, знаємо ми про це чи ні.

Діти, як губка, щодня вбирають явні й ледь вловимі прояви батьків, їхні стосунки, манери, світогляд, які значною мірою формують їх дитячу індивідуальність. У нас, батьків, є набір власних особистісних якостей, які ми або успадкували від своїх батьків, або набули у взаємодії зі значущими для нас людьми, світом і внаслідок унікального життєвого досвіду. Навіть батько, який думками й помислами бажає дитині добра, неусвідомлено впливає на неї як позитивним, так і негативним чином. Це універсальна й неминуча умова.

Батькам корисно знати, яким чином вони формують особистість дитини, і намагатись по можливості запобігати реплікації небажаних поведінкових звичок, які вони вважають негідними для власних дітей. Ця стаття розглядає деякі керівні принципи й допомогу у формуванні особистості дитини з точки зору психології та ейдетичних образів (тобто в уяві відтворених у всіх деталях образів предметів, які не діють в даний момент на зорові аналізатори).

В ідеалі, мама є для маленької дитини джерелом життєвого досвіду. Якщо вона дає тепло, чуйно реагує на потреби малюка, він буде розвиватись із сильним почуттям цілісності. Якщо мати дитини пригнічує її, проявляє холодне ставлення, нереалізованість, гнів або ворожість, розвиток дитини буде порушено.

Татусі ж призначені для того, щоби підштовхувати маленьку дитину до активної взаємодії та встановлення взаємин зі світом за межами материнських обіймів. Батько розповідає дитині про світ, він бере її із собою в різні місця, займається різними спільними видами діяльності й демонструє дитині способи взаємодії з навколишнім світом. Якщо тато дитини – упевнена в собі людина, люблячий і здатний захоплююче розповісти про світ поза материнською зоною безпеки, навколишня дійсність сприймається дитиною як привітне й цікаве місце, з яким вона може сміливо взаємодіяти. Однак якщо сам батько відчуває труднощі при взаємодії з навколишнім світом, то дитина може перейняти аналогічний образ думок і їй не вистачить інструментів для власних успішних взаємодій.

Навіть найбільш люблячі батьки можуть передавати дітям небажані симптоми негативних поглядів, самі не знаючи про це. Ось деякі поширені приклади.

• Надмірна настирливість батьків може привести до протилежного результату – дитина буде потайною і не надто щедрою. Коли діти ростуть в атмосфері зайвої нав'язливості, настирливого вторгнення батьків, потайна поведінка часто входить у них у звичку. Це може мати наслідки для дитини в майбутньому, коли вона захоче створити глибокі дружні або романтичні відносини і виявить, що не здатна ділитися своїми глибокими почуттями.
• Якщо батьки надмірно критикують дитину, намагаючись навчити її робити все правильно, це може призвести до того, що дитина стане пасивною й нерішучою, побоюючись, що її рішення можуть піддатись критиці й осуду.
• Діти, виховані в сім’ї, де батьки їх люблять, але при цьому постійно сваряться один з одним, можуть стати невпевненими в собі, тому що їх почуття внутрішньої цілісності та безпеки буде перебувати під загрозою.
• Батьки, які постійно перебувають у стані тривоги та хвилювання, можуть виховати неспокійних дітей, оскільки діти не можуть розслабитися через нервову енергетику своїх батьків.
• Батьки, які занадто опікують своїх дітей, можуть сприяти розвитку в дитини симптомів депресії, тому що змушують її стримувати природну потребу в дослідженнях і свободі.

​Тому при взаєминах дитини з батьками можуть проявлятись явні чи приховані симптоми особистісних проблем батьків, а життя в атмосфері невирішених емоційних проблем батьків впливає на свідомість дитини у процесі дорослішання.

Ми часто неусвідомлено наслідуємо своїх батьків у підходах до виховання. Напевно, ви не раз чули такі слова: «Я вражена тим, що дію так, як моя мати, коли я була дитиною. Ще перш ніж я встигаю усвідомити, ті самі слова, які казала мені мама, вилітають з моїх вуст на адресу доньки».

Яскраві приклади такої поведінки батьків можна спостерігати в деяких сім'ях під час трапези. Батьки ще дітьми за обідом часто чули на свою адресу такі слова: «Заради Бога, Іване, коли ти навчишся користуватись виделкою?» або «Перестань розмазувати їжу по тарілці, просто їж!». Вони досі пригадують, наскільки болючою для них була така критика. У глибині душі ці діти давали обіцянку, що ніколи не будуть так розмовляти зі своїми малюками. І що ж? Проходить 20–30 років, і вже самі, будучи батьками, вони повчають дітей тим же роздратованим тоном: «Михайле, заради Бога, скільки разів я вчила тебе правильно користуватися виделкою і ножем?» і «Коли ти, нарешті, навчишся казати «будь ласка» і «дякую» мамі, коли вона передає тобі хліб?».

Так само, як ми несвідомо наслідуємо наших батьків, наші діти будуть наслідувати нас або реагувати на нашу поведінку в різних ситуаціях. Фахівці в галузі ейдетичної психології виявили, що існує шість основних варіантів впливу, який має особистість батька (матері/тата) на формування особистості дитини. При кожному з них дитина втрачає частину своєї істинної індивідуальності, оскільки наслідує або реагує на батьків.

1. Імітація

Діти наслідують своїх батьків. Вони неусвідомлено засвоюють їх відносини й емоції. Якщо донька бачить, як мати задивляється в дзеркало й питає: «Я виглядаю гладкою?», вонапочне наслідувати материнську самокритичну поведінку. Вона теж буде дивитись у дзеркало й шукати в собі недоліки. На щастя, доньки імітують також і материнську впевненість у собі. Дитина злого тата імітує сердиту поведінку й накидається на дітей на дитячому майданчику. З іншого боку, дитина, яка бачить доброго тата, який допомагає іншим людям, буде сама розвивати подібне ставлення до тих, хто поруч.

2. Ідентифікація

Ідентифікація більш фундаментальна, ніж імітація. Це не просто повторення поведінки батьків. Її особливість у тому, що дитина поділяє їхні погляди, відносини й почуття – дитина відчуває ідентичність зі своїми батьками в будь-якому відношенні. Наприклад, у батька, який дуже консервативний, одягається у традиційному стилі, пишається людьми в погонах, вважає відданість Батьківщині понад усе, є донька, яка повністю поділяє його світогляд і виходить заміж за чоловіка, схожого на свого батька. Ця донька глибоко ототожнює себе з переконаннями та способом життя свого батька і, можливо, втрачає істинне самовідчуття, яке насправді відрізняється від батькового. Ідентифікація передбачає ототожнення власного світогляду й поведінки зі світоглядом і поведінкою батьків.

3. Реакція

Реакція – це поведінка, прямо протилежна поведінці батьків. Реакцію частіше можна спостерігати в підлітків, хоча вона може спостерігатись і протягом усього життя. Наприклад, батько може бути дуже релігійною людиною, а його дитина бунтарем, який уважає себе атеїстом і відмовляється ходити до церкви. Або батько може бути дуже охайним, а дитина на противагу йому стає дуже недбалою в житті й роботі. Батько може педантично дотримуватись використання лише натуральних продуктів і приймати полівітаміни, на що його дитина реагує, харчуючись нездоровою їжею та не звертаючи увагу на власне здоров'я. У спробі знайти себе дитина настільки намагається бути несхожою на батьків, що випускає з уваги те, ким вона дійсно є, свої унікальні особливості й життєві цінності.

4. Утрата

Коли маленькій дитині відмовляють в основних біологічних потребах і вона потерпає від відсутності тісного зв'язку з матір'ю, браку батьківського виховання, зневаги, занадто жорсткої або занадто м'якої батьківської стратегії дисципліни або безлічі інших поневірянь, така дитина в міру дорослішання буде страждати від почуття внутрішньої спустошеності. Це сприятливий ґрунт для розвитку розладів харчової поведінки (анорексії, булімії), наркоманії, нав’язливості сексуального характеру чи емоційних сплесків, за допомогою яких дитина прагне отримувати любов і підтримку. Ми всі страждали від різних втрат у житті; однак найбільш сильні з них залишають порожнечу у психіці людини, яку важко заповнити.

5. Проекція

Проекція виникає тоді, коли власні суб'єктивні думки приписуються іншим людям (а також і свої почуття, емоції, наміри, досвід переносяться на інших). Тобто людина помилково розглядає все те, що відбувається всередині себе, як вплив зовні. Якщо батько каже, що одна із двох його доньок красива, а інша розумна, то «розумна» дівчинка може подумати, що вона потворна, хоча це може бути далеко від істини. І навпаки, красива донька може відчути себе дурною. У батька, який не бере участі в повсякденному житті своїх дітей, тому що повинен працювати на двох роботах, щоби прогодувати свою сім'ю у зв'язку з економічною необхідністю (і, звісно, з любові до своєї сім'ї), може бути дитина, яка уявила, що батько не любить її, тому що його ніколи немає вдома. Вона буде рости думаючи, що її не люблять, хоча це не так. Діти роблять помилкові припущення про себе й неточне тлумачення свого життя у відповідь на зауваження батьків або їхню поведінку, хоча зауваження, можливо, було ненавмисним. Така тенденція неминуча, і її можна виявити лише за допомогою відкритого спілкування.

6. Прихильність

Прихильність – це залежна поведінка, біологічно необхідна малюку чи маленькій дитині. Однак якщо батьки не можуть відпустити свою підростаючу дитину й надати їй автономію, вони заважають її самостійності. Дитина стає невпевненою й не довіряє своїм внутрішнім ресурсам, щоби справлятись із викликами життя, як доросла. Приклад подібної ситуації: мама студентки університету щодня каже їй, як одягатися, що робити протягом дня. Материнське втручання й залежність від матері змушують її доньку з недовірою ставитись до власної думки й почуттів. Однак надійні батьки знають, коли слід дати дитині незалежність, а коли – натягнути віжки, і сприяють розвитку в дитини почуття самостійності.

Щоби зрозуміти, який вплив ви справляєте на вашу дитину, у першу чергу важливо зрозуміти, як ви ставитесь до самих себе, яку ношу самокритики ви несете й ті позитивні почуття про самих себе, які перетікають з вас у вашу дитину при щоденній взаємодії з нею.

http://childdevelop.com.ua/articles/psychology/791/

Як переконливо проявляти любов до своїх дітей

Чи можете ви пригадати, що змушувало вас відчувати себе улюбленими в дитинстві? Подумайте про це. Можливо, ви зараз пригадуєте чудовий час, проведений з батьками на природі, свята, допомогу у виконанні домашнього завдання або те, як ви ділились із ними своїми таємницями? Сьогодні ви самі батьки, але чи ви докладаєте всіх зусилль, щоб ваші діти почували себе комфортно й затишно? Дуже часто навіть дрібниці мають значення.

У цій статті пропонується п`ятнадцять способів, завдяки яким вашим дітям знову і знову буде тепло й затишно. Коли ви станете бабусями й дідусями, то будете зворушені тим, що вони й тоді будуть пам'ятати проявлені вами знаки уваги.

1. Вимикайте смартфон

Коли ви повертаєтесь додому з роботи або ваші діти приходять зі школи, вимкніть телефон та оточіть їх своєю увагою, принаймні в перші тридцять хвилин. Діти люблять цю маленьку сімейну традицію, адже знають, що в такому випадку ви не будете відволікатись на повідомлення та дзвінки, доки вони будуть розповідати вам, що сталося з ними у школі. (Уряд Швеції провів опитування, яке показало, що 33% дітей скаржились, що їхні батьки завжди зайняті своїми смартфонами.)

2. Вимикайте телевізор і всі електронні пристрої під час прийому їжі

Не дуже весело, коли під час їжі діти галасують навперебій з телевізійною рекламою або не можуть відірвати свого погляду від соцмережі. Прийом їжі – це ті рідкісні моменти, коли слід насолоджуватись товариством один одного. Дітям це приносить величезну користь. Прийом їжі при цьому проходить розмірено й неквапливо, що відповідає здоровому харчуванню. Діти отримують задоволення від спілкування з батьками й менше схильні до розладів харчової поведінки в подальшому.

3. Зробіть відхід до сну дорогоцінним моментом

Діти молодшого віку завжди тішаться тими моментами, коли ви читаєте їм казку, доки вони щасливо занурюються в сон. Це надзвичайно заспокоює їх і розвиває особливий зв'язок між батьками й ними. Додаткова перевага полягає в тому, що це також допомагає розвитку мозкувашої дитини.

4. Демонструйте фізичну прихильність

Численні дослідження показують, що діти розквітають від тепла й ласки. Дитина відчуває у ставленні до себе увагу, тепло, у неї формується глибоке почуття власної гідності. Немає необхідності перегинати палицю, входити в раж, один поцілунок або обійми на день принесуть багато користі і вам, і дитині. Вони знижують вірогідність того, що діти станутьагресивними, антисоціальними або матимуть інші проблеми поведінкового характеру. Оскільки підлітки можуть соромитися проявів батьківської любові, для них ви завжди повинні знаходити слова підтримки та співчуття (тобто словесно, а не фізично виражати свої почуття).

5. Проводьте корисний час з кожною дитиною

Чудово, коли один з батьків або відразу мама й тато можуть приділяти час індивідуальному спілкуванню зі своїми дітьми. Це чудово, тому що діти відчувають себе особливими, а їх брати й сестри не заважають спілкуванню з батьками. Такий час можна витрачати на які завгодно заняття – від спорту і приготування їжі до допомоги по господарству. Не існує кращого способу показати дітям, що ви насправді любите їх і тішитесь кожною миттю спілкування з ними.

6. Дисциплінуйте дітей з любов'ю та ніжністю

Є ще батьки, які вважають, що бити дитину – це, імовірно, найбільш ефективний та економний за часом спосіб запровадження дисципліни. Так малюк дізнається, що насильство – це ефективний спосіб боротьби з суперечностями й вирішення конфліктів. Запорука успішного виховання полягає зовсім не в тому, щоб демонструвати прояви любові, коли діти поводяться добре, і відмовлятись від таких проявів, коли вони поводяться погано. Ні. Важливо, щоб від батьків ішов безумовний, стійкий потік любові й ніжності, щоб діти відчували, що батьківська любов дійсно беззаперечна та безумовна.

7. Залишайте веселі та ніжні записки й повідомлення дітям

Це можуть бути повідомлення або маленька записка під подушкою; жарт, ласкаве прізвисько або те, що показує дітям, що вони все ще перебувають у центрі вашої уваги.

8. Дивіться дітям в очі

Кращий спосіб спілкування зі своїми дітьми – це під час розмови дивитись їм в очі. Зоровий контакт дуже важливий у наш час, коли всі прикуті до комп'ютерів, планшетів чи телефонів. Дитина може навчитись чекати, доки не отримає повної вашої уваги, але ця увага варта того, щоб чекати. Це також чудовий урок для малюка, адже зоровий контакт стане дуже важливою соціальною навичкою, коли він подорослішає.

9. Посміхайтесь частіше

Що може краще продемонструвати вашу любов і тепло до дітей, ніж ваша посмішка щоразу, коли вони приходять у кімнату? Це допомагає їм розслабитись, а також демонструє, що їх присутність цінна і що вони не є перешкодою. Так, бувають моменти, коли треба нагадувати дітям про їх погану поведінку, але чому б не використовувати решту 90% часу на демонстрацію їм вашої любові?

10. Будьте зразковим прикладом для наслідування

Скільки разів ви нагадували своїм дітям, що їм робити, як бути ввічливим і як убезпечити себев тій чи іншій ситуації? Часто батьки забувають, що вони самі повинні бути ідеальним зразком для наслідування, тому що діти – це великі наслідувачі. Немає кращого способу показати, що ви любите своїх дітей, ніж підтверджувати свої слова справою. Будьте добрими, лагідними й турботливими у ставленні до інших людей і вчіть своїх дітей не звертати увагу на чужі недоліки.

11. Залучайте дітей до процесу прийняття рішень

Що вдягти у школу наступного дня або куди поїхати на канікулах, можна вирішити разом з дитиною. Залучайте дітей повною мірою до участі у процесі обговорення. Це також чудово допомагає їм учитися приймати рішення під керівництвом батьків.

12. Просто грайте з дітьми

Коли діти беруть участь в опитуваннях, вони часто скаржаться на надмірне навантаження й занадто напружений розклад. Вони просто хочуть трохи відпочити з батьками, пограти, повеселитись, посміятися й побути разом з ними. Може, варто відмовитись від однієї-двох дитячих секцій, певного гуртка, щоб ви не перетворилися для них просто на водія або охоронця!

13. Уживайте заходи, коли ваша дитина нещаслива

Дитина може страждати у школі від залякування, знущання або мати проблеми з учителями. Покажіть, що ви піклуєтеся про неї, зустріньтеся з людьми, залученими в конфлікт, спробуйте з'ясувати причину напруженості та занепокоєння дитини. Винною цілком може бути саме ваша дитина, але якщо це не так, у вас буде ідеальна можливість довести, що ви завжди готові допомогти. Ви можете взяти участь у батьківській програмі запобігання булінгу у школі, а також навчити дитину, як реагувати, коли з неї глузують чи знущаються.

14. Зберігайте листівки та подарунки

Коли ваша дитина дає вам власноруч написану записку, смішний малюнок або маленький вірш, покажіть, що цінуєте її подарунки. Тримайте їх у спеціальному ящику або папці. Покажіть дитині фото з улюбленим малюнком, який вона намалювала, що висить на стіні у вашому офісі. Ви можете робити цифрові фотографії творінь дитини та зберігати їх на сайтах з обміну фото. Показуйте їх малюку час від часу. Його зігріватиме чудове відчуття результативності та успішності докладених зусиль.

15. Ніколи не перебивайте розповідь дитини

Коли дитина розповідає історію про те, що сталось у школі, ніколи не переривайте її, навпаки, слухайте з великою увагою. Відповідно поводьтесь і тоді, коли вона хоче поділитися з вами враженнями про прочитану книгу або показати вам свій фоторепортаж. Так дитина буде відчувати себе бажаною, оточеною любов’ю. Якщо батьки ігнорують своїх дітей або дуже зайняті, щоби приділяти їм увагу, діти дуже страждають, те ж відбуватиметься і в підлітковому, і в дорослому віці, звісно, якщо ми не докладемо зусилля просто зараз. Любов і прихильність – це основи щастя. Демонструючи дітям свою любов щодня, ми даємо їм найвеличніший з усіх дарів.

http://childdevelop.com.ua/articles/psychology/740/

ПРАВИЛА ВОСПИТАНИЯ АНТОНА МАКАРЕНКО

НОВОСТИ - Семья и дети

Антон Макаренко — один из величайших воспитателей не только СССР, но и всего мира. ЮНЕСКО, в частности, назвала его и Марию Монтессори педагогами, которые заложили основы современного представления о воспитании.

Для своего времени Макаренко был новатором и открывал такие вещи, которые сегодня нам уже кажутся очевидными. Например, он не раз с горечью говорил, что педагоги всего мира игнорируют любовь и считают ее лишней в деле воспитания. Макаренко был уверен, что вырастить счастливого человека без любви невозможно.

1. Ваше собственное поведение — самое главное в воспитании.

Не думайте, что вы воспитываете ребенка только тогда, когда с ним разговариваете, или поучаете его, или приказываете ему. Вы воспитываете его в каждый момент вашей жизни, даже тогда, когда вас нет дома.

Как вы одеваетесь, как вы разговариваете с другими людьми и о других людях, как вы радуетесь или печалитесь, как вы обращаетесь с друзьями или врагами, как вы смеетесь, читаете газету — все это имеет для ребенка большое значение. Малейшие изменения в тоне ребенок видит или чувствует, все повороты вашей мысли доходят до него невидимыми путями, вы их не замечаете.

Если дома вы грубы, или хвастливы, или пьянствуете, а еще хуже, если вы оскорбляете мать, вам уже не нужно думать о воспитании: вы уже воспитываете ваших детей и воспитываете плохо, и никакие самые лучшие советы и методы вам не помогут.

2. Воспитание детей требует самого серьезного тона, самого простого и искреннего.

В этих трех качествах должна заключаться предельная правда вашей жизни. И серьезность вовсе не значит, что вы должны быть всегда надуты, напыщенны. Будьте просто искренни, пусть ваше настроение соответствует моменту и сущности происходящего в вашей семье.

3. Каждый отец и мать должны хорошо представлять, что они хотят воспитать в своем ребенке.

Надо отдавать себе ясный отчет относительно своих собственных родительских желаний. Подумайте хорошо над этим вопросом, и вы сразу увидите и много сделанных вами ошибок, и много правильных путей впереди.

4. Вы должны хорошо знать, что делает, где находится и кем окружен ваш ребенок.

Но вы должны предоставить ему необходимую свободу, чтобы он находился не только под вашим личным влиянием, а под многими разнообразными влияниями жизни. Вы должны выработать у ребенка умение разбираться с чуждыми и вредными людьми и обстоятельствами, бороться с ними, узнавать их своевременно. В парниковом воспитании, в изолированном высиживании нельзя этого выработать.

5. Воспитательная работа есть прежде всего работа организатора.

В этом деле нет мелочей. В воспитательной работе нет пустяков. Хорошая организация в том и заключается, что она не выпускает из виду мельчайших подробностей и случаев. Мелочи действуют регулярно, ежедневно, ежечасно, из них и складывается жизнь.

Для воспитания нужно не большое время, а разумное использование малого времени.

6. Не навязывайте свою помощь, но всегда будьте готовы помочь.

Родительская помощь не должна быть навязчива, надоедлива, утомительна. В некоторых случаях совершенно необходимо предоставить ребенку самому выбраться из затруднения, нужно, чтобы он привыкал преодолевать препятствия и разрешать более сложные вопросы.

Но нужно всегда видеть, как ребенок совершает какую-либо операцию, нельзя допускать, чтобы он запутался и пришел в отчаяние. Иногда даже нужно, чтобы ребенок видел вашу настороженность, внимание и доверие к его силам.

7. Не платите и не наказывайте за результаты труда.

Я решительно не рекомендую применять в области труда какие-либо поощрения или наказания. Трудовая задача и ее решение должны сами по себе доставлять ребенку такое удовлетворение, чтобы он испытывал радость. Признание его работы хорошей работой должно быть лучшей наградой за его труд. Такой же наградой будет для него ваше одобрение его изобретательности, его находчивости, его способов работы.

Но даже с таким словесным одобрением никогда не нужно злоупотреблять, в особенности не следует хвалить ребенка за произведенную работу в присутствии ваших знакомых и друзей. Тем более не нужно его наказывать за плохую работу или за работу несделанную. Самое важное в этом случае — добиться того, чтобы она была все-таки выполнена.

8. Научить ребенка любить невозможно без воспитания человеческого достоинства.

Научить любить, научить узнавать любовь, научить быть счастливым — это значит научить уважать самого себя, научить человеческому достоинству.

9. Никогда не приносите себя в жертву ребенку.

Обычно говорят: «Мы, мать и отец, все отдаем ребенку, жертвуем ему всем, в том числе и собственным счастьем». Это самый ужасный подарок, какой могут сделать родители ребенку.

Это такой ужасный подарок, что можно рекомендовать: если вы хотите отравить вашего ребенка, дайте ему выпить в большой дозе вашего собственного счастья, и он отравится.

10. Научить человека быть счастливым нельзя, но воспитать его так, чтобы он был счастливым, можно.

И напоследок еще замечательная цитата от мастера:

«Любовь — это самое великое чувство, которое творит чудеса, которое творит новых людей и создает величайшие человеческие ценности».

Источник: http://cont.ws/post/168775