Как любить детей
http://vk.com/bosikomporaduge
http://vk.com/bosikomporaduge
воскресенье, 8 мая 2016 г.
Начните сегодня. Не завтра. Не в новой четверти. А сегодня. Именно сегодня, и пусть это будет не понедельник. Возьмите книгу в руки и прочтите ее вслух вечером вашему ребенку или всей семье целиком, без разницы. Прививать любовь к чтению можно только собственным примером. Если он не будет видеть вас за чтением, он никогда не поверит, что читать - интересно.
У вас должен быть хотя бы примерный список книг для чтения, книг, которые нужны ребенку сейчас по возрасту и интересам. Поговорите с ним, узнайте, что он любит: какую тему, какой жанр (комиксы - тоже книги!), как ему удобно читать - книги в толстой обложке, карманного формата, электронные. И составьте этот список. Не только для него. Но и для себя.
Обратитесь за помощью к библиотекарю, если не можете выбрать интересные современные книги для своего ребенка. Библиотекари милейшие люди и так много знают о книгах. Попросите подобрать что-нибудь для вашего ребенка. Заодно запишитесь сами в библиотеку - хорошее место для отдыха.
Вам нужно будет прочитать все эти книги самостоятельно. Вы можете читать одновременно с ребенком одну и ту же книгу, например, вы утром, он - вечером, или вслух друг другу. Но чтобы понимать его чувства, возможные мысли, вопросы, чтобы действительно говорить с ним о книгах, а не просто спрашивать: «Прочитал? Понравилось?», вам нужно знать книги, которые будет читать ваш ребенок. Для этого их нужно прочитать. А то вы станете лгуном, если будете советовать книгу, а сами не прочли ни строчки из нее.
Не делайте драм, если ребенок выбирает е-книгу, а не бумажную в тканном переплете. Электронные книги - те же книги, если в них главное текст, а не полиграфические чудеса.
Зовите друзей ребенка к себе домой на вечер обсуждения книг, пусть они вступают в ваш читательский клуб, зовите родственников, приготовьте угощения (орешки, чипсы, лимонад - подойдут), если просто на книжки не идут.
Если нужна мотивация в виде награждения, не кривитесь, награждайте. Даже взрослые любят получать призы, а дети тем более. Продумайте свою систему вознаграждения: например, после каждых трех прочтенных книг - поход в кино или новая машинка в коллекцию.
Путешествуйте вместе с вашими книгами. Приучайте ребенка брать с собой книгу, которую он сейчас читает, или которую любит, или и ту, и другую. Читать можно везде - в очереди, на вокзале, в машине, в скучных гостях, лежа, сидя, стоя, кушая, засыпая. Книга - лучший друг, он должен быть рядом.
Как бы вы ни решили читать, делайте это без напряга, с хорошим настроением, без пафоса.
Фильмы о войне для детей 6+
Здравствуйте, уважаемые читатели, гости, друзья. Мы с прошлого года стали смотреть с Дашей фильмы о войне, чтобы как можно глубже окунуться в тему Великой отечественной войны. В этом году Даша попросила подобрать ей новые фильмы, чтобы смотреть на 9 мая и ближайшие к нему дни. Чтобы не забыть ничего я решила сохранить список и для себя и для вас.
«Офицеры» — начали мы именно с него, когда Даше было 6 лет. Смотрели затаив дыхание историю двух друзей, которые воевали всю свою жизнь, защищая родину и встречались только на поле боя. Но, несмотря на это, они смогли пронести дружбу через всю жизнь и любовь к родине. Фильм с одной стороны не показывает чего-то чересчур страшного для ребенка, но передает атмосферу войны. А самое главное у него очень позитивный конец, который не оставляет после просмотра тяжелого осадка на душе, только слезы. Но без них никуда .
«В бой идут одни старики» — фильм тоже легкий для восприятия ребенка (насколько может быть легким фильм о войне), фильм о военных летчиках и их командире, о том, как, несмотря на суровые военные годы, в сердцах пилотов живет музыка, живет жажда жизни! По мне это один из лучших фильмов не только о войне, а вообще из всех (также, как и Офицеры)
«Девочка ищет отца» — действие происходит в Белоруссии. В скрытый от немцев лесной домик, где живут только лесник с внуком, хозяин приносит четырехлетнюю девочку, не подозревая о том, что она — дочь легендарного партизана «батьки Панаса». Позже наивный старик раскроет гестаповцам местонахождение девочки. Поняв свою ошибку, он сделает все возможное, чтобы спасти детей…
«Васек Трубачев и его товарищи» и «Отряд Трубачева сражается» — Приключения, выпавшие на долю пионеров, оказавшихся во время войны на оккупированной немцами территории Украины и начавших борьбу с врагами
Это то, что я показала Даше, а теперь хочу поделиться фильмами, которые я приготовила для нее на будущее и на этот год в том числе.
«Сын полка» — во время Великой Отечественной войны солдаты Красной Армии подбирают мальчишку-сироту. Он не хочет ехать в тыл и становиться разведчиком при батарее. Когда расчет батареи гибнет в бою, Ваню отправляют в Суворовское училище, ученики которого принимают участие в военном параде на Красной площади.
«Девочка из города» — Семилетняя Валентина осталась сиротой. Отец ушел на фронт и пропал без вести. Мать с братишкой погибли под бомбежкой. Во время эвакуации девочка отстала от поезда, ночь провела в стогу сена, где ее совсем замерзшую обнаружила деревенская женщина Дарья. И хотя своих детей у нее было четверо, Дарья оставила девочку в своем доме…
«Добровольцы» Действие происходит в 30 — 50 годы. Неразлучные друзья Кайтанов, Уфимцев и Акишин добровольно стали первыми метростроевцами. О них и их подругах Леле, Маше и Тане и других друзьях и товарищах рассказывает этот фильм. Свою дружбу и единство они пронесли через всю жизнь. Трудовой фронт, испанские добровольные бригады, Вторая мировая война и снова послевоенный труд уже в мирное время, радости и печали, победы и утраты, любовь и счастье…
«Это было в разведке» — Фильм посвящен рассказу о героических подвигах одного из храбрых разведчиков Великой Отечественной войны. Отличительная особенность этой киноистории — то, что его главному герою… едва исполнилось двенадцать лет.
«Садись рядом, Мишка» — О блокадном Ленинграде, семилетнем Мишке Афанасьеве и его друзьях — брате Гене и сестренке Леночке, которые чаще всего оставались без присмотра родителей. Выступая с концертами в госпиталях, ребята общались с героями войны и конечно верили в победу
«Полонез Огинского» — Повесть военных лет. Осиротевший маленький скрипач вместе со своим старшим другом проводят одну за другой серьезные операции в тылу врага.
«Зеленые цепочки» — Трое ленинградских мальчишек осенью 1941 года, случайно найдя ракетницу, вышли на след шпионской банды и под руководством опытного чекиста Буракова обезвредили фашистского диверсанта, орудующего в облике однорукого дяди Пети.
«Я- Хортица» — Тяжелые дни августа 1941 года. Вражеские войска подходили к Запорожью, был захвачен остров Хортица, с его высоких берегов фашисты вели обстрел города. Наши войска стремились во что бы то ни стало отбить этот плацдарм. Советским воинам помогли школьники — бойцы отряда «Юный чапаевец». Они разузнали расположение фашистских военных объектов и кострами дали сигнал советским десантникам. Хортица была освобождена.
«Юнга северного флота» — Великая Отечественная война… Четверо советских подростков не стали ждать победного ее завершения, а, прослышав о том, что на Соловецких островах открылась школа юнг, отправились туда. Эта школа и стала для ребят настоящей школой взросления, школой жизни…
«Женя, Женечка и «Катюша» Солдат Женя Колышкин — хрупкий интеллигент с Арбата — сплошное недоразумение в военных буднях. Отправившись в предновогоднюю ночь за посылкой, он натыкается на немецкий блиндаж. Ему удается спастись, но гауптвахта неизбежна.
Я сама безумно люблю фильм «А зори здесь тихие…», но пока решила оставить его и показать через пару лет. Сама я рыдаю уже на середине фильма и он на мой взгляд тяжелее для ребенка, чем те, о которых я выше писала.
http://earlystudy.ru/prazdniki/den-pobedyi/filmyi-o-voyne-dlya-detey-6#more-15893
пятница, 15 апреля 2016 г.
Задача №1 в воспитании мальчика
Екатерина Алексеева,
За годы наблюдений за детьми и родителями я очень четко осознала, какой будет моя главная родительская задача, если Жизнь подарит мне сына. Ответственность. В воспитании мальчика я делаю все ставки на нее. Конечно, есть масса других крайне важных для будущего Мужчины качеств: мужественность, смелость, выдержка, великодушие… Но все они начинаются с ответственности. Дети растут очень быстро. Сегодняшний нескладный мальчишка уже завтра станет мужем, отцом, начальником. Лидером, который поведет за собой коллектив минимум из 2-3 человек – свою семью. И куда придет эта семья, зависит от уровня ответственности лидера. Конечно, вы можете сейчас возразить, что не всем быть лидерами и жизнь знает массу примеров, когда семью ведет за собой женщина. Но если вы – мама мальчика, я почти на 100% уверена, что своему сыну вы от всего сердца желаете именно этого – быть истинной главой семьи, ее самой главной опорой. Воспитание ответственности Работая с тысячами семей, я все больше убеждаюсь, что врожденных качеств у детей – по пальцам сосчитать. В остальном ребенок проявляется в зависимости от того, что заложили родители. Нет, вы никогда не услышите от меня, что ваш сын (или дочь) – чистый лист, на котором вы можете написать всё, что вздумается. Это не так. Ваш ребенок – не Буратино, а вы не Папа Карло, чтобы выпиливать лобзиком ребеночка по своему вкусу. И вместе с тем, мы обычно действительно получаем то, что вкладываем. И если случилось так, что хотели как лучше, а получилось, как всегда, то дело не в том, что вложили что-то не то. Просто вкладывали не так. «… всё не то, чем кажется» (Н.В. Гоголь, «Невский проспект») Возьмем ту же ответственность. Давайте посмотрим, как мы стараемся (или не стараемся?) привить это важнейшее мужское качество нашим мальчикам. Особенно интересно понаблюдать, как это делают мамы и бабушки. Многие папы интуитивно прививают ответственность более или менее грамотно. А вот любящие женщины умеют отличиться:) Любящие мамы (и бабушки) часто не утруждают своих сыновей (и внуков). Вместо того чтобы оставить мальчишку наедине с трудной (или даже простой) задачкой, они заботятся-заботятся-заботятся. Они помогают-помогают-помогают. Они уничтожают мужскую инициативу в зародыше! И потом сами же, спустя годы, сетуют на то, что «ему ничего не нужно». Но какой смысл ждать то, чего нет? В этом случае вы хотите ответственности, но ее попросту нет! И взяться ей уже неоткуда. Увы. Как это обычно бывает? «Зачем гнать его в магазин за хлебом? Вдруг он не тот купит??? Я сама схожу. Мне трудно, что ли?» И ничего, что за окном летние каникулы, ребенок откровенно мается от безделья и был бы рад проветриться до магазина за углом. «Уборка в доме??? Это не мужское занятие! Я сама приберусь. Пусть мальчик учится/отдыхает/гуляет». И ничего, что у этой мамы все трое детей – мальчики. Получается, на помощь по дому в принципе не стоит рассчитывать? «Сынок, я сейчас пулей на стол накрою». И ничего, что сама мама валится с ног от усталости после 10-часового рабочего дня. «Мишеньке поступать в этом году. Надо сказать дочери, чтобы сходила в вуз, узнала, что там и как». И ничего, что это уже давно не мальчик, а половозрелый 19-летний парень, который всерьез планирует жениться в следующем году. Это всё – примеры из жизни знакомых мне семей. И я могу привести их еще немало. Вся эта материнская забота о сыновьях понятна. Все эти мамы бесконечно любят своих мальчишек и желают им только блага. Но вот благо ли это??? Как вообще ваш сын научится нести ответственность за кого-то, если вы не даете ему шанса быть в ответе даже за самого себя? Вы в самом деле думаете, что он неспособен купить батон за углом без вашей помощи? Вы в самом деле думаете, что, взяв в руки пылесос, ваш подрастающий сын тотчас утратит свою мужественность? Вы в самом деле думаете, что помощь уставшей матери с простой сервировкой стола сделает из него подкаблучника? Вы в самом деле думаете, что в 19 лет он не дойдет до университета или потеряется между этажами? И если это так, вы уверены, что его место – в университете? Вы в самом деле так думаете??? Я очень надеюсь, что нет. Я сама знаю не одного мужчину, которого безумно любила мама. В этой своей любви и заботе мама упустила самое главное – воспитание ответственности. И сегодня это замечательные мужчины! В них масса действительно прекрасных человеческих качеств. Только вот положиться на них не может никто – ни жена, ни дочка, ни сама мама. Как можно нести ответственность за других, если ты не способен быть в ответе даже за себя? Если мальчика не научили контролировать самого себя, если он не умеет нести ответственность за свой внешний вид, свою среду обитания, свои успехи и т.д., вопрос: как он будет нести ответственность за семью? Что он будет делать, когда жизнь поставит перед ним задачки посложнее, чем в школьном учебнике математики? К сожалению, я не знаю рецептов для таких случаев. Вот почему воспитание ответственности в мальчике должно выйти на первый план. Потому что ее отсутствие не покроют ни великодушие, ни порядочность, ни образованность, ни интеллигентность, даже вместе взятые. Женщинам, среди которых будет жить ваш выросший сын (жена, дочь, да и вы сама), нужно знать, что рядом есть сильное плечо. Что на него можно положиться. Что он всё решит. Что за него при случае можно спрятаться и просто отсидеться в тени его силы. Но это всё невозможно, если в своей любви и безграничной заботе вы «забыли» воспитать ответственность. Снова увы. Вот почему так важно спохватиться сейчас. Пока у вас и вашего сына еще есть время. И вы оба достойны понять спустя годы, что из вашего дома вышел в мир Мужчина. Хотите узнать о других первостепенных задачах воспитания сыновей и дочерей ? 18 апреля в 20:00 МСК приходите на вебинар «Девочки и мальчики». Если вы еще не зарегистрированы на вебинар, сделайте это сейчас. Узнайте больше на сайте: http://otnoshenyasrebenkom.com/zadacha-1-v-vospitanii-malchika/
http://otnoshenyasrebenkom.com/zadacha-1-v-vospitanii-malchika/
Екатерина Алексеева,
За годы наблюдений за детьми и родителями я очень четко осознала, какой будет моя главная родительская задача, если Жизнь подарит мне сына. Ответственность. В воспитании мальчика я делаю все ставки на нее. Конечно, есть масса других крайне важных для будущего Мужчины качеств: мужественность, смелость, выдержка, великодушие… Но все они начинаются с ответственности. Дети растут очень быстро. Сегодняшний нескладный мальчишка уже завтра станет мужем, отцом, начальником. Лидером, который поведет за собой коллектив минимум из 2-3 человек – свою семью. И куда придет эта семья, зависит от уровня ответственности лидера. Конечно, вы можете сейчас возразить, что не всем быть лидерами и жизнь знает массу примеров, когда семью ведет за собой женщина. Но если вы – мама мальчика, я почти на 100% уверена, что своему сыну вы от всего сердца желаете именно этого – быть истинной главой семьи, ее самой главной опорой. Воспитание ответственности Работая с тысячами семей, я все больше убеждаюсь, что врожденных качеств у детей – по пальцам сосчитать. В остальном ребенок проявляется в зависимости от того, что заложили родители. Нет, вы никогда не услышите от меня, что ваш сын (или дочь) – чистый лист, на котором вы можете написать всё, что вздумается. Это не так. Ваш ребенок – не Буратино, а вы не Папа Карло, чтобы выпиливать лобзиком ребеночка по своему вкусу. И вместе с тем, мы обычно действительно получаем то, что вкладываем. И если случилось так, что хотели как лучше, а получилось, как всегда, то дело не в том, что вложили что-то не то. Просто вкладывали не так. «… всё не то, чем кажется» (Н.В. Гоголь, «Невский проспект») Возьмем ту же ответственность. Давайте посмотрим, как мы стараемся (или не стараемся?) привить это важнейшее мужское качество нашим мальчикам. Особенно интересно понаблюдать, как это делают мамы и бабушки. Многие папы интуитивно прививают ответственность более или менее грамотно. А вот любящие женщины умеют отличиться:) Любящие мамы (и бабушки) часто не утруждают своих сыновей (и внуков). Вместо того чтобы оставить мальчишку наедине с трудной (или даже простой) задачкой, они заботятся-заботятся-заботятся. Они помогают-помогают-помогают. Они уничтожают мужскую инициативу в зародыше! И потом сами же, спустя годы, сетуют на то, что «ему ничего не нужно». Но какой смысл ждать то, чего нет? В этом случае вы хотите ответственности, но ее попросту нет! И взяться ей уже неоткуда. Увы. Как это обычно бывает? «Зачем гнать его в магазин за хлебом? Вдруг он не тот купит??? Я сама схожу. Мне трудно, что ли?» И ничего, что за окном летние каникулы, ребенок откровенно мается от безделья и был бы рад проветриться до магазина за углом. «Уборка в доме??? Это не мужское занятие! Я сама приберусь. Пусть мальчик учится/отдыхает/гуляет». И ничего, что у этой мамы все трое детей – мальчики. Получается, на помощь по дому в принципе не стоит рассчитывать? «Сынок, я сейчас пулей на стол накрою». И ничего, что сама мама валится с ног от усталости после 10-часового рабочего дня. «Мишеньке поступать в этом году. Надо сказать дочери, чтобы сходила в вуз, узнала, что там и как». И ничего, что это уже давно не мальчик, а половозрелый 19-летний парень, который всерьез планирует жениться в следующем году. Это всё – примеры из жизни знакомых мне семей. И я могу привести их еще немало. Вся эта материнская забота о сыновьях понятна. Все эти мамы бесконечно любят своих мальчишек и желают им только блага. Но вот благо ли это??? Как вообще ваш сын научится нести ответственность за кого-то, если вы не даете ему шанса быть в ответе даже за самого себя? Вы в самом деле думаете, что он неспособен купить батон за углом без вашей помощи? Вы в самом деле думаете, что, взяв в руки пылесос, ваш подрастающий сын тотчас утратит свою мужественность? Вы в самом деле думаете, что помощь уставшей матери с простой сервировкой стола сделает из него подкаблучника? Вы в самом деле думаете, что в 19 лет он не дойдет до университета или потеряется между этажами? И если это так, вы уверены, что его место – в университете? Вы в самом деле так думаете??? Я очень надеюсь, что нет. Я сама знаю не одного мужчину, которого безумно любила мама. В этой своей любви и заботе мама упустила самое главное – воспитание ответственности. И сегодня это замечательные мужчины! В них масса действительно прекрасных человеческих качеств. Только вот положиться на них не может никто – ни жена, ни дочка, ни сама мама. Как можно нести ответственность за других, если ты не способен быть в ответе даже за себя? Если мальчика не научили контролировать самого себя, если он не умеет нести ответственность за свой внешний вид, свою среду обитания, свои успехи и т.д., вопрос: как он будет нести ответственность за семью? Что он будет делать, когда жизнь поставит перед ним задачки посложнее, чем в школьном учебнике математики? К сожалению, я не знаю рецептов для таких случаев. Вот почему воспитание ответственности в мальчике должно выйти на первый план. Потому что ее отсутствие не покроют ни великодушие, ни порядочность, ни образованность, ни интеллигентность, даже вместе взятые. Женщинам, среди которых будет жить ваш выросший сын (жена, дочь, да и вы сама), нужно знать, что рядом есть сильное плечо. Что на него можно положиться. Что он всё решит. Что за него при случае можно спрятаться и просто отсидеться в тени его силы. Но это всё невозможно, если в своей любви и безграничной заботе вы «забыли» воспитать ответственность. Снова увы. Вот почему так важно спохватиться сейчас. Пока у вас и вашего сына еще есть время. И вы оба достойны понять спустя годы, что из вашего дома вышел в мир Мужчина. Хотите узнать о других первостепенных задачах воспитания сыновей и дочерей ? 18 апреля в 20:00 МСК приходите на вебинар «Девочки и мальчики». Если вы еще не зарегистрированы на вебинар, сделайте это сейчас. Узнайте больше на сайте: http://otnoshenyasrebenkom.com/zadacha-1-v-vospitanii-malchika/
http://otnoshenyasrebenkom.com/zadacha-1-v-vospitanii-malchika/
вторник, 5 апреля 2016 г.
ИГРЫ ДЛЯ РАЗВИТИЯ ПАМЯТИ И ВНИМАНИЯ У ШКОЛЬНИКОВ
Ребенку, обладающему хорошей памятью, внимательностью и стремлением достичь целей, всегда легко решать поставленные перед ним задачи. Чтобы это было присуще ему всегда, его развитием рекомендуется заняться с малых лет. Ежедневно учащиеся младших классов познают новую, неизвестную для них информацию. И весь багаж знаний, заложенный в данный период, создаст именно ту основу, которая в дальнейшем будет приносить пользу. Предлагаем использовать игры для развития памяти и внимания у школьников.
СОБЛЮДЕНИЕ НЕОБХОДИМЫХ ПРАВИЛ
Решив проводить игровые тренировки, необходимо знать, что развитие должно быть комплексным. Придется уделять в равной степени внимание восприятию, запоминанию, информационному сохранению и ее воспроизведению, чтобы все эти понятия работали в одной системе. Проблема, в том, что несостоятельность хотя бы одного их названных уровней в младшем возрасте в дальнейшем может создать серьезные проблемы, связанные с обучением.
По утверждению профессиональных психологов, довольно успешно с этим вопросом справляется ассоциация. Уникальность заключается в том, что воспоминания возникают интуитивно. И родителям остается разрешить всего лишь одну единственную задачу – приучить ребенка определять логичность связей, соединяющих знания, приобретенные ранее, с новой информационной пищей, применяя для этого игры.
Тренировать мышление подростка довольно занимательно. Создается возможность учиться определять образы к абстрактным понятиям и с их помощью отменно запоминать и в при необходимости воспроизводить информацию. Приступая к подобным тренировкам, следует протестировать память.
Примеры игр
Их достаточно много, и все приносят пользу. Дети в процесс вовлекаются довольно просто, постоянно радуя нас своими успехами.
Одной из таких игр является визуализация понятий. Для ее организации необходимы спички (от 200 до 300 штук). Также составляется набор слов, которые ребенок будет воспроизводить при помощи этих самых спичек. Вам надо будет называть слова, а ребенок должен изобразить ассоциацию. К примеру – слово «трактор» он может изобразить спичечной линий ломаного типа, обозначив таким образом громкое рычание тракторного двигателя. Старайтесь, чтобы малыш не тратил для этого время больше одной минуты. В дальнейшем нормативы можно сокращать.
Одной из таких игр является визуализация понятий. Для ее организации необходимы спички (от 200 до 300 штук). Также составляется набор слов, которые ребенок будет воспроизводить при помощи этих самых спичек. Вам надо будет называть слова, а ребенок должен изобразить ассоциацию. К примеру – слово «трактор» он может изобразить спичечной линий ломаного типа, обозначив таким образом громкое рычание тракторного двигателя. Старайтесь, чтобы малыш не тратил для этого время больше одной минуты. В дальнейшем нормативы можно сокращать.
Можно поиграть в «оживление животных». С помощью этой игры вы не только будете создавать образы, но и получите возможность придавать им вполне реальные формы. Для начала предложите ребенку вообразить какое-либо животное. Он должен закрыть глаза и постараться устроить картинку живой и реалистичной. Попросите его рассказать про воображаемое существо – особенности движения, повадки. Упражнение лучше всего повторять несколько раз, используя для этого различных животных.
По аналогии можно это упражнение выполнять с предметами неодушивленными. Малыш должен вообразить себя владельцем волшебной палочки, с помощью которой он может оживлять предметы быта. И при этом просите его рассказать, как в таком случае они будут выглядеть и что уметь делать.
Поиграйте в «любимый фрукт». Лучше, если в игре примут участие несколько детей. Их следует попросить назвать свои имена и любимые фрукты. Смысл заключается в том, что каждый из играющих должен назвать не только свои данные, но и вспомнить и повторить информацию, названную соседом. Таким образом будет развиваться внимание и память, ведь очередному игроку придется называть на один пункт больше, чем предыдущему.
«Помнить все» — рекомендуется для коллектива из одной школы. Каждый должен подробно описать свой маршрут движения в школу или магазин, назвав определенные мелкие приметы. Каждый из участников должен поочередно дополнять рассказ своими подробностями.
Данные игры одновременно помогают хорошо проводить досуг. Делая их интересней и ярче, вы сможете достичь хороших результатов.
http://razvitiedetei.info/razvivayushhie-igry/igry-dlya-razvitiya-pamyati-i-vnimaniya-u-shkolnikov.html
ЧТО ДЕЛАТЬ, ЕСЛИ РЕБЕНОК РАССЕЯННЫЙ И НЕВНИМАТЕЛЬНЫЙ
Очень часто можно увидеть детей, которые на занятиях постоянно отвлекаются, делают множество ошибок, не могут довести дело до конца. Учителя жалуются, что ребенок рассеянный и невнимательный. Ситуацию усугубляет то, что такие дети зачастую проявляют недюжинные интеллектуальные способности, но не могут долго удерживать информацию в голове или выполнять одно задание в течении длительного времени. Если родители не знают, что делать, если ребенок рассеянный и невнимательный, уже в средних классах он может стать неуспевающим.
Родители, не знакомые с проблемой, наказывают малыша. И получают результат, противоположный ожидаемому.
Поэтому единственный способ исправить ситуацию – помочь ребенку развить недостающие качества. Но перед тем как развивать, нужно знать, что именно развивать и как это делать.
ВНИМАНИЕ И ЕГО СВОЙСТВА
Внимание – способность сосредотачиваться на каких-либо предметах или явлениях. При этом человеку не нужно усваивать всю информацию, поступающую в мозг в определенный момент. Гораздо важнее умение выделять главное, то, что будет влиять на правильные решения. Это и делает человеческое внимание.
Оно имеет несколько свойств:
Оно имеет несколько свойств:
- концентрация
- объем
- устойчивость
- распределение
- переключение.
Каждое из них может быть развито совершенно в разной мере у одного и того же человека. Поэтому приступая к занятиям, разберитесь, что нужно корректировать прежде всего.
Концентрация – умение сосредотачиваться на предмете или его части
- Объем – это то количество информации, которое ребенок может одновременно воспринять и удерживать у себя «в голове».
- Устойчивость – это время, в течении которого ребенок может работать с одним предметом не отвлекаясь.
- Распределение – это способность работать с несколькими предметами одновременно, выполняя с ними разные действия.
- Переключение – переход от одного рода занятий к другому.
Состояние всех этих качеств можно определить, если в течении некоторого времени понаблюдать за своим чадом. Только после этого можно приступать к занятиям по «исправлению недочетов».
Меры для улучшения внимания
Разработано множество игр и приемов, эффективных в этом плане. Вот только некоторые из них.
- * Пересмотрите режим дня. Причиной рассеянности может выступать чрезмерная усталость. И, кстати, не нужно перегружать дитя разными дополнительными занятиями – лучше меньше, да лучше.
- * Изучите особенности нервной системы. Возможно, вам понадобится помощь психолога.
- * Мотивируйте ребенка. Но при этом старайтесь избегать длительных нравоучительных лекций – он может вас не услышать.
- * Обратите внимание на настольные игры, особенно на пазлы.
- * Приучайте себя и ребенка описывать все, что происходит вокруг.
- * Создайте обстановку, которая бы настраивала на работу.
И, наконец, несколько эффективных игр, цель которых – развития внимания
и памяти
- * Взрослый читает текст. Ребенок должен сосчитать «в уме» слова с определенным звуком.
- * Пусть ребенок назовет все предметы в комнате, обладающие одним общим признаком.
- * Взрослый называет слова в достаточно быстром темпе. Когда он произносит перед словом «скажите», ребенок повторяет за ним.
- * Пусть ребенок сложит кубики в столбик с завязанными глазами.
- * Очень полезен счет, но не обычный. Пусть это будут только четные, или нечетные, или кратные какой-то цифре, или с запретом называть определенные цифры.
- Игры в шахматы. Если это слишком трудно – шашки также полезны.
Кроме того, отличными помощниками станут периодические издания со всевозможными заданиями, рисунками, ребусами, лабиринтами, головоломками. Не забывайте о подвижных играх. Их вклад в развитие внимание довольно весомый.
Применяя эти нехитрые приемы, вы не только поможете ребенку хорошо учиться в школе, а поможете ему стать развитой и богатой личностью.
http://razvitiedetei.info/razvivayushhie-igry/chto-delat-esli-rebenok-rasseyannyj-i-nevnimatelnyj.html
вторник, 23 февраля 2016 г.
Як навчити дитину писати більш цікаві речення
Що таке цікаве речення?
Існує безліч елементів, які роблять речення цікавим. Це залежить від його типу (просте, складне – складносурядне чи складнопідрядне) і частин мови, що використовуються в реченнях.
У цій статті розглядаються частини мови, які дитина може використовувати, щоби зробити свої речення цікавими, а також завдання, виконання яких буде їй у цьому допомагати.
Цікаве речення може включати в себе:
- Підмет (іменник), наприклад, кіт, будинок, ліжко.
- Присудок (дієслово), наприклад, бігти, розмовляти.
- Означення (прикметник), наприклад, величезний, зелений, важливий.
- Обставина (прислівник), наприклад, швидко, повільно, щасливо.
П'ять вправ, які допоможуть дитині писати більш цікаві речення
1. Напишіть кілька простих речень, попросіть дитину зробити їх більш цікавими, додаючи в них дієслова, прикметники або прислівники. Ускладніть цю вправу, попросивши дитину вибрати колір для кожної частини мови (наприклад, прикметники – червоні, дієслова – зелені) і підкреслити їх, використовуючи відповідний колір.
2. Використовуйте наклейки, наприклад, із зображенням квітів, улюблених казкових персонажів, автомобілів, тварин і т. п. Приклейте наклейку на аркуш паперу й попросіть дитину описати або перерахувати, що намальовано на ній, використовуючи лише прикметники, наприклад, для наклейки, де зображено лева, – хижий, жовтий, грізний, великий. Потім попросіть дитину сказати або скласти список дієслів, наприклад, полює, їсть, лежить і т. п. Замість списку ви можете попросити дитину скласти й записати кілька речень про наклейку.
3. Попросіть дитину намалювати щось цікаве для неї, а потім розповісти про свій малюнок або описати його. Не дивіться на малюнок, ви повинні здогадатись, що на ньому зображено, або спробувати відтворити його на вашому власному аркуші паперу. Або ви можете по черзі з дитиною вибирати фрукти, овочі чи тварин і намагатись описувати їх один одному. Ну як, вам удалось відгадати, що описала вам дитина (що було зображено на її малюнку)?
4. Заохочуйте дитину користуватись тлумачним словником. Попросіть її знайти у словнику кілька слів, а також інші не менш цікаві слова на дану тематику. Нехай вона складає список нових слів із тлумаченнями їх значень, тобто свій власний тлумачний словник.
5. Прочитайте широко відоме оповідання або улюблену розповідь вашої дитини. Після першого прочитання попросіть її відшукати в тексті п`ять іменників, п'ять прикметників, п'ять дієслів і п'ять прислівників. Ви можете змінювати необхідну кількість частин мови, які дитина повинна знайти, у залежності від розповіді та віку вашої дитини.
http://childdevelop.com.ua/articles/edu/898/
Заняття, що сприяють стійкій увазі
У сучасному світі спостерігається тенденція до зниження стійкості уваги як у дітей, так і в дорослих. Але дещо ми все-таки можемо зробити, щоби змінити її на краще. Наприклад, ми можемо більш повноцінно харчуватись, вимикати електронні пристрої, частіше виходити на вулицю, більше грати – робити те, що ближче до природи людини.
1. Дайте дитині достатньо часу для ігор на відкритому повітрі. Дослідження доводять, що існує пряма залежність між фізичними вправами, IQ та успішністю у школі. Пам'ятайте: рух активує мозок! Фахівці рекомендують щодня перед тим, як йти до школи, відправляти дітей на 20 хвилин на ігровий майданчик. Якщо це неможливо, нехай дитина ходить до школи пішки або, принаймні, проходить частину свого шляху. По дорозі до школи батьки можуть грати з дітьми в хованки чи в «Дожени мене».
2. У неуважних дітей часто буває поверхневе або «неефективне» дихання. Іграшки, які стимулюють часті або безперервні видихи, чудово покращують дихальну функцію легенів. Для цього можна використовувати мильні бульбашки, дротики для духових трубок, свистки й недорогі духові інструменти, такі як окарина (глиняний свисток), губна гармоніка та сопілка.
3. Інтелектуальні та фізичні вправи, наприклад, для покращення почерку, такі як малювання вісімок у повітрі великим пальцем – це веселе й легке заняття перед виконанням домашніх завдань. Якщо у вашої дитини проблеми з поведінкою у школі, корисно робити зарядку перед початком уроків.
4. Виготовлення виробів – це ідеальний спосіб для розвитку терпіння й концентрації уваги дитини, її зорово-моторної координації й навичок вирішення завдань. Ось лише деякі ідеї: в'язання, вишивання (можна зробити невеликий ткацький верстат і, крім ниток, дати дитині такі предмети, як пір'я, стрічки, намистини, щоб вона вплітала це все у свій виріб), моделювання, розфарбовування вітражів, вишивка бісером, мозаїка, набивка м'яких іграшок або шиття ляльок.
5. Старі добрі настільні ігри не тільки вимагають хорошої концентрації уваги, а й розвивають посидючість, учать дітей соціальних навичок, таких як чесна гра, дотримання правил і черги. Ще кілька ідей: головоломки, ігри у слова, карткові ігри, які вимагають певних навичок, наприклад, англійська гра «Крібедж».
6. Читайте вашій дитині. Беріться до читання якомога раніше, з раннього дитинства вашої дитини, і намагайтеся читати частіше. Неможливо переоцінити важливість читання. Багато дитячих книг цікаві й наповнені непередбачуваними повчальними історіями, що живлять не тільки розум вашої дитини, а й її уяву. А як щодо того, щоб послухати з дітьми музикуМоцарта, Бетховена, Баха? Класична музика позитивно впливає на розвиток когнітивних здібностей дитини, на її особистість у цілому.
7. Запрошуйте дитину допомагати вам на кухні або на городі. Заохочуйте її брати на себевідповідальність і відчувати себе справжнім помічником у спільній роботі. Допомагайте дитині встановлювати високі стандарти для результатів своєї праці. Це так мотивує! Додатковий бонус: прискіпливі їдці набагато охочіше пробують нові страви, до створення яких вони доклали рук.
8. Грайте в хованки, «Твістер», «Море хвилюється раз», футбол, «вишибалу» – інакше кажучи, в ігри на розвиток великої моторики, які вимагають певної координації та рухового планування. Організовуйте ігри із сусідськими дітьми.
9. Намагайтесь обмежити ігри дитини з високотехнологічними іграшками, які не передбачають великої кількості взаємодії, замініть їх на іграшки, які вимагають від дитини застосування навичок дрібної моторики й використання уяви. Дуже корисні старомодні дерев'яні замки в комплекті з ровом і підйомним мостом, з великою кількістю іграшкових солдатиків, воїнів в обладунках на конях і членів королівської сім'ї. Діти захоплюються такими іграшками, до того ж вони починають придумувати складні сценарії, як тільки піднімають першу фігурку. Такі привабливі ігрові майданчики пробуджують у малюків творчий потенціал, унаслідок чого вони можуть розповідати нескінченні історії, граючи зі своїми фігурками. Також доречними будуть будівельні іграшки, конструктори й кубики.
10. Не поспішайте негайно втручатись щоразу, коли дитина відчуває розчарування, не піддавайтеся спокусі відгукуватись на всі її прохання. Навчіть дитину терпіти розчарування, бути посидючою й виконувати завдання до кінця, робити спробу знову і знову, не втрачаючи віру у свої здібності, а також уміти ввічливо поступатись, коли це необхідно. Такі навички матимуть вирішальне значення для її здатності досягати успіху в житті.
http://childdevelop.com.ua/articles/develop/1054/
Найпотужніші висловлювання батьків
У недавньому широкомасштабному дослідженні батькам був запропонований список з десяти навичок і разом з ним поставлене таке запитання: «Які з цих навичок є найбільш важливими для успішного життя дитини в умовах сучасного світу?». Переможцем, безумовно, стало спілкування. Фактично, крім того, що воно було вибрано як найважливіша навичка, воно змістило традиційних фаворитів, таких як читання, письмо, робота в команді й логіка.
Можливо, це й не дивно, ураховуючи те, що наш сьогоднішній світ стрімко розвивається й неймовірно пов'язаний завдяки комунікативним технологіям. І, тим не менше, батьки часто не усвідомлюють, яку величезну роль вони відіграють у навчанні та зміцненні цієї навички.
Ефективна розмова – тобто що ви кажете, як ви це кажете й коли – це один з найбільш дієвих інструментів сучасних батьків для побудови міцних, значущих і конструктивних відносин зі своїми дітьми.
Батькам необхідно контролювати, що вони кажуть і як вони це роблять. Адже негативні коментарі часто можуть набувати форму розмови, імовірний результат якої ми не усвідомлюємо і не передбачаємо, тому дуже важливо убезпечити дітей від можливих наслідків. Пам'ятайте про те, що ваші розмови та слова створюють вашу сьогоднішню реальність, ваше майбутнє й ваші відносини.
Те, що ви говорите (або не говорите), безпосередньо визначає ваші стосунки. Розмови, які оточують ваших дітей і мають для них першорядне значення, – ваші розмови! Не має значення, розмовляєте ви при цьому зі своїми дітьми безпосередньо чи спілкуєтеся з іншими людьми в їх присутності. Тільки вам під силу вплинути на їх якість і змінити, якщо це необхідно.
Ви можете спробувати скористатися списком з десяти найбільш потужних висловів, який наводиться далі, і почати використовувати кожний з них у спілкуванні зі своїми дітьми вже сьогодні.
«Ти мені подобаєшся!». Така заява відрізняється від слів «Я тебе люблю». У ній алегорично міститься таке: «Мені подобається, хто ти є як людина, як особистість». У своєму спілкуванні з дитиною обов'язково використовуйте обидва ці твердження.
«Ти швидко вчишся». Навчання – це природно. Маленькі діти просто неперевершені в ньому. Навчання для них гра, а гра – це навчання. Те, що ви скажете їм у ранньому віці, вплине на те, як вони будуть ставитись до навчання у своєму подальшому житті, коли воно потребуватиме від них значно більших зусиль і праці, а можливо, навіть носитиме відтінок фрустрації.
«Дякую». Простий прояв увічливості та знаки уваги є свідченням визнання особистості, поважного до неї ставлення. У житті соціальні навички мають вирішальне значення, і краще за все, якщо ви долучитесь до навчання такту, правил етикету й люб'язності вже в ранньому віці дитини.
«Як щодо того, щоб ми зійшлись на...». Мова йде про прийняття кількох базових угод, які стануть міцною основою для вашого подальшого співробітництва всередині сім'ї. Наявність таких угод допомагає уникнути поширених проблем, а також служить відправною точкою при вирішенні проблем у разі їх реального виникнення.
«Розкажи мені про це більше». Це прохання, адресоване вашим дітям, необхідне для того, щоб вони могли поділитися з вами своїми думками, почуттями, переживаннями та ідеями. Воно також передбачає навчання уважного слухання один одного, що, у свою чергу, є безцінним даром, оскільки наочно демонструє вашу турботу й участь.
«Давай почитаємо». Читання приносить вашим дітям велику користь. Воно допомагає їм набути навички, необхідні для успішного життя, збагачує ваші відносини і прищеплює любов до навчання. До того ж книги – це свого роду дивовижні ворота у світ людей, місць, ідей.
«Усі ми робимо помилки». Помилки іноді бувають. Ніхто не ідеальний. Уміти правильно реагувати на проблеми, долати їх і вчитись на своїх помилках – це важливі життєві навички. Якщо стає так, що в якийсь момент ви з тих чи інших причин не дотрималися своїх власних вимог і певних внутрішніх стандартів, не турбуйтесь, у вас є можливість показати дітям, як взяти на себе відповідальність за допущені помилки й рухатись далі. Діти можуть не виправдати ваших очікувань або не досягти досконалості. Але якщо ви зможете надати один одному трохи простору, це стане прекрасним подарунком для вас обох.
«Вибач!». Навчитись вимовляти це слово не так уже й важко. Але ще краще, якщо ви навчитеся зупиняти себе перш, ніж скажете те, що згодом може потребувати вибачень. Навчіться самі і, звісно ж, навчіть цього свою дитину.
«Що ти думаєш про це?». Коли ви просите дитину зробити свій внесок у певну родинну справу й надаєте їй шанс бути частиною сімейних розмов, це дозволяє їй набути навички прийняття рішень і навчитись формулювати їх привселюдно, а також навчитися брати відповідальність за свій вибір. Словесне вираження того, що ти думаєш, і висловлювання того, чого ти хочеш, – це основоположні навички, які будуть ефективно служити вашим дітям протягом усього життя.
«Так». І хоч відповідь «ні», як і раніше, час від часу необхідна для врегулювання певних ситуацій, аж надто часто батьківське «ні» чекає слушного моменту, щоб тут же бути вимовленим. Якщо ж ви, навпаки, зробите «так» флагманом ваших стосунків у сім'ї, ви виявите, що «ні» вам уже не доведеться казати так часто, як ви думаєте.
Можливо, це й не дивно, ураховуючи те, що наш сьогоднішній світ стрімко розвивається й неймовірно пов'язаний завдяки комунікативним технологіям. І, тим не менше, батьки часто не усвідомлюють, яку величезну роль вони відіграють у навчанні та зміцненні цієї навички.
Ефективна розмова – тобто що ви кажете, як ви це кажете й коли – це один з найбільш дієвих інструментів сучасних батьків для побудови міцних, значущих і конструктивних відносин зі своїми дітьми.
Батькам необхідно контролювати, що вони кажуть і як вони це роблять. Адже негативні коментарі часто можуть набувати форму розмови, імовірний результат якої ми не усвідомлюємо і не передбачаємо, тому дуже важливо убезпечити дітей від можливих наслідків. Пам'ятайте про те, що ваші розмови та слова створюють вашу сьогоднішню реальність, ваше майбутнє й ваші відносини.
Те, що ви говорите (або не говорите), безпосередньо визначає ваші стосунки. Розмови, які оточують ваших дітей і мають для них першорядне значення, – ваші розмови! Не має значення, розмовляєте ви при цьому зі своїми дітьми безпосередньо чи спілкуєтеся з іншими людьми в їх присутності. Тільки вам під силу вплинути на їх якість і змінити, якщо це необхідно.
Ви можете спробувати скористатися списком з десяти найбільш потужних висловів, який наводиться далі, і почати використовувати кожний з них у спілкуванні зі своїми дітьми вже сьогодні.
«Ти мені подобаєшся!». Така заява відрізняється від слів «Я тебе люблю». У ній алегорично міститься таке: «Мені подобається, хто ти є як людина, як особистість». У своєму спілкуванні з дитиною обов'язково використовуйте обидва ці твердження.
«Ти швидко вчишся». Навчання – це природно. Маленькі діти просто неперевершені в ньому. Навчання для них гра, а гра – це навчання. Те, що ви скажете їм у ранньому віці, вплине на те, як вони будуть ставитись до навчання у своєму подальшому житті, коли воно потребуватиме від них значно більших зусиль і праці, а можливо, навіть носитиме відтінок фрустрації.
«Дякую». Простий прояв увічливості та знаки уваги є свідченням визнання особистості, поважного до неї ставлення. У житті соціальні навички мають вирішальне значення, і краще за все, якщо ви долучитесь до навчання такту, правил етикету й люб'язності вже в ранньому віці дитини.
«Як щодо того, щоб ми зійшлись на...». Мова йде про прийняття кількох базових угод, які стануть міцною основою для вашого подальшого співробітництва всередині сім'ї. Наявність таких угод допомагає уникнути поширених проблем, а також служить відправною точкою при вирішенні проблем у разі їх реального виникнення.
«Розкажи мені про це більше». Це прохання, адресоване вашим дітям, необхідне для того, щоб вони могли поділитися з вами своїми думками, почуттями, переживаннями та ідеями. Воно також передбачає навчання уважного слухання один одного, що, у свою чергу, є безцінним даром, оскільки наочно демонструє вашу турботу й участь.
«Давай почитаємо». Читання приносить вашим дітям велику користь. Воно допомагає їм набути навички, необхідні для успішного життя, збагачує ваші відносини і прищеплює любов до навчання. До того ж книги – це свого роду дивовижні ворота у світ людей, місць, ідей.
«Усі ми робимо помилки». Помилки іноді бувають. Ніхто не ідеальний. Уміти правильно реагувати на проблеми, долати їх і вчитись на своїх помилках – це важливі життєві навички. Якщо стає так, що в якийсь момент ви з тих чи інших причин не дотрималися своїх власних вимог і певних внутрішніх стандартів, не турбуйтесь, у вас є можливість показати дітям, як взяти на себе відповідальність за допущені помилки й рухатись далі. Діти можуть не виправдати ваших очікувань або не досягти досконалості. Але якщо ви зможете надати один одному трохи простору, це стане прекрасним подарунком для вас обох.
«Вибач!». Навчитись вимовляти це слово не так уже й важко. Але ще краще, якщо ви навчитеся зупиняти себе перш, ніж скажете те, що згодом може потребувати вибачень. Навчіться самі і, звісно ж, навчіть цього свою дитину.
«Що ти думаєш про це?». Коли ви просите дитину зробити свій внесок у певну родинну справу й надаєте їй шанс бути частиною сімейних розмов, це дозволяє їй набути навички прийняття рішень і навчитись формулювати їх привселюдно, а також навчитися брати відповідальність за свій вибір. Словесне вираження того, що ти думаєш, і висловлювання того, чого ти хочеш, – це основоположні навички, які будуть ефективно служити вашим дітям протягом усього життя.
«Так». І хоч відповідь «ні», як і раніше, час від часу необхідна для врегулювання певних ситуацій, аж надто часто батьківське «ні» чекає слушного моменту, щоб тут же бути вимовленим. Якщо ж ви, навпаки, зробите «так» флагманом ваших стосунків у сім'ї, ви виявите, що «ні» вам уже не доведеться казати так часто, як ви думаєте.
http://childdevelop.com.ua/articles/psychology/258/
Ефективні стратегії виховання дітей
Якщо у вас є діти, то ви, мабуть, зацікавлені в пошуку способів взаємодії з ними, здатних створити міцні взаємини, сформувати позитивну поведінку і своєчасно вирішити певні проблеми.
У будь-якому книжковому магазині ви знайдете безліч порад. Однак доволі проблематично розібратись у тому, які з них дійсно ефективні й найбільш удало застосовуються на практиці.
Дитячі психологи поставили за мету визначити кращі стратегії виховання, які би посилались на наукові дослідження, що підтверджують їх ефективність покращення поведінки, зміцнення зв'язків між батьками й дітьми і правильного реагування на проблеми з поведінкою, які виникають.
Наступні сім випробуваних дослідним шляхом стратегій є результатом їхніх професійних пошуків.
1. Дотримуйтесь маркованої похвали. Дослідження показали, що прояви поведінки, на якій акцентують увагу, можна посилювати. Тобто увага до небажаного поводження (часто у вигляді догани чи покарання) посилює прояви такої поведінки. У той же час конкретна маркована похвала бажаної поведінки сприяє її закріпленню та посиленню. Батьки не повинні хвалити без розбору. Але їм слід установити чіткий і зрозумілий зворотний зв'язок з дітьми, указуючи їм, яка саме поведінка їм сподобалась. Маркована похвала завжди визначає нюанси бажаної поведінки й безпосередньо пов'язана з нею в часі.
2. Ігноруйте незначні порушення. Якщо порушення поведінки було незначним і безпечним, проігноруйте його. Ігнорування ситуацій, коли малюк кидає їжу на підлогу або підліток грюкає дверима, й, навпаки, прояв уваги до ситуацій, коли діти в поважному тоні ставлять свої запитання або вербально висловлюють свої емоції, учить їх того, що саме позитивна поведінка – це надійний спосіб привернути до себе увагу.
3. Навчайтесь розвивати свою дитину. Розуміння етапів розвитку дитини, їх особливостей, уразливих моментів і позитивних сторін може допомогти батькам проявити усвідомлену увагу до певних кроків дитини на кожному з цих етапів і похвалити її. Наприклад, знання того, що малюкам чотирирічного віку хотілось би радувати своїх маленьких однолітків, допоможе зробити акцент і похвалити дитину за хорошу поведінку із друзями. У той же час розуміння того, що підлітки зазвичай стурбовані змінами у своєму тілі, своєю зовнішністю і стилем одягу, полегшить процес ігнорування тих моментів, коли вони протягом тривалого часу крутяться перед дзеркалом.
4. Улаштовуйте тайм-аут у напруженому спілкуванні. Короткі та своєчасні перерви дуже ефективні, особливо коли вони є практичним інструментом у виховному процесі батьків, які намагаються моделювати хорошу поведінку та предметно схвалюють її прояви. Збереження спокою (що досить проблематично в момент скоєння негідного вчинку) в поєднанні з маркованою похвалою робить час перерв у напруженому спілкуванні більш ефективним.
5. Приділяйте увагу запобіганню негативних учинків. Слідкуйте за тим, в якому стані перебуває дитина: стомилась вона чи, можливо, голодна. Це може запобігти більшій частині її емоційних криз. Перспективне планування й передбачення можливих проблем поряд з навчанням дитини ефективних стратегій вирішення проблем, що вже виникли, можуть навіть виключити необхідність використання перерв.
6. Дбайте про себе в першу чергу. За даними багатьох досліджень, стресовий стан батьків негативно позначається на їхніх дітях. У середньому 86 % дітей кажуть про те, що стресовий стан батьків їх дуже турбує. Звісно, коли ви занурені у проблеми виховання, перевантажені вимогами на роботі й у житті в цілому, може здатися, що піклуватися про себе практично неможливо. Але все-таки дуже важливо знаходити час для себе: зробити фізичні вправи, зайнятися своїм улюбленим хобі, поспілкуватися з друзями або просто побродити по красивому парку у своє задоволення.
7. Виділіть час для «байдикування». Проведіть час з вашою дитиною (фахівці рекомендують відводити одну годину на тиждень на одну дитину), нічого не роблячи, але перебуваючи з нею разом, діючи з інтересом до неї та висловлюючи позитивні думки й почуття. У цей час не повчайте її, не питайте, не виправляйте її поведінку й не пропонуйте альтернативні можливості. Просто будьте зі своєю дитиною!
Іноді виховання здатне викликати таке відчуття, ніби ви летите в літаку в турбулентність і грозу, а киснева маска випала з ваших рук. Але, як і в літаку, при вихованні дітей важливо зберігати спокій і знову «надіти вашу кисневу маску» саме до того, як ви почнете допомагати своїм дітям. Як тільки ви це зробите, то зможете дати дитині конкретні вказівки, що робити, й висловити безліч позитивних відгуків про хорошу поведінку вашого малюка чи підлітка.
У будь-якому книжковому магазині ви знайдете безліч порад. Однак доволі проблематично розібратись у тому, які з них дійсно ефективні й найбільш удало застосовуються на практиці.
Дитячі психологи поставили за мету визначити кращі стратегії виховання, які би посилались на наукові дослідження, що підтверджують їх ефективність покращення поведінки, зміцнення зв'язків між батьками й дітьми і правильного реагування на проблеми з поведінкою, які виникають.
Наступні сім випробуваних дослідним шляхом стратегій є результатом їхніх професійних пошуків.
1. Дотримуйтесь маркованої похвали. Дослідження показали, що прояви поведінки, на якій акцентують увагу, можна посилювати. Тобто увага до небажаного поводження (часто у вигляді догани чи покарання) посилює прояви такої поведінки. У той же час конкретна маркована похвала бажаної поведінки сприяє її закріпленню та посиленню. Батьки не повинні хвалити без розбору. Але їм слід установити чіткий і зрозумілий зворотний зв'язок з дітьми, указуючи їм, яка саме поведінка їм сподобалась. Маркована похвала завжди визначає нюанси бажаної поведінки й безпосередньо пов'язана з нею в часі.
2. Ігноруйте незначні порушення. Якщо порушення поведінки було незначним і безпечним, проігноруйте його. Ігнорування ситуацій, коли малюк кидає їжу на підлогу або підліток грюкає дверима, й, навпаки, прояв уваги до ситуацій, коли діти в поважному тоні ставлять свої запитання або вербально висловлюють свої емоції, учить їх того, що саме позитивна поведінка – це надійний спосіб привернути до себе увагу.
3. Навчайтесь розвивати свою дитину. Розуміння етапів розвитку дитини, їх особливостей, уразливих моментів і позитивних сторін може допомогти батькам проявити усвідомлену увагу до певних кроків дитини на кожному з цих етапів і похвалити її. Наприклад, знання того, що малюкам чотирирічного віку хотілось би радувати своїх маленьких однолітків, допоможе зробити акцент і похвалити дитину за хорошу поведінку із друзями. У той же час розуміння того, що підлітки зазвичай стурбовані змінами у своєму тілі, своєю зовнішністю і стилем одягу, полегшить процес ігнорування тих моментів, коли вони протягом тривалого часу крутяться перед дзеркалом.
4. Улаштовуйте тайм-аут у напруженому спілкуванні. Короткі та своєчасні перерви дуже ефективні, особливо коли вони є практичним інструментом у виховному процесі батьків, які намагаються моделювати хорошу поведінку та предметно схвалюють її прояви. Збереження спокою (що досить проблематично в момент скоєння негідного вчинку) в поєднанні з маркованою похвалою робить час перерв у напруженому спілкуванні більш ефективним.
5. Приділяйте увагу запобіганню негативних учинків. Слідкуйте за тим, в якому стані перебуває дитина: стомилась вона чи, можливо, голодна. Це може запобігти більшій частині її емоційних криз. Перспективне планування й передбачення можливих проблем поряд з навчанням дитини ефективних стратегій вирішення проблем, що вже виникли, можуть навіть виключити необхідність використання перерв.
6. Дбайте про себе в першу чергу. За даними багатьох досліджень, стресовий стан батьків негативно позначається на їхніх дітях. У середньому 86 % дітей кажуть про те, що стресовий стан батьків їх дуже турбує. Звісно, коли ви занурені у проблеми виховання, перевантажені вимогами на роботі й у житті в цілому, може здатися, що піклуватися про себе практично неможливо. Але все-таки дуже важливо знаходити час для себе: зробити фізичні вправи, зайнятися своїм улюбленим хобі, поспілкуватися з друзями або просто побродити по красивому парку у своє задоволення.
7. Виділіть час для «байдикування». Проведіть час з вашою дитиною (фахівці рекомендують відводити одну годину на тиждень на одну дитину), нічого не роблячи, але перебуваючи з нею разом, діючи з інтересом до неї та висловлюючи позитивні думки й почуття. У цей час не повчайте її, не питайте, не виправляйте її поведінку й не пропонуйте альтернативні можливості. Просто будьте зі своєю дитиною!
Іноді виховання здатне викликати таке відчуття, ніби ви летите в літаку в турбулентність і грозу, а киснева маска випала з ваших рук. Але, як і в літаку, при вихованні дітей важливо зберігати спокій і знову «надіти вашу кисневу маску» саме до того, як ви почнете допомагати своїм дітям. Як тільки ви це зробите, то зможете дати дитині конкретні вказівки, що робити, й висловити безліч позитивних відгуків про хорошу поведінку вашого малюка чи підлітка.
http://childdevelop.com.ua/articles/upbring/215/
Подписаться на:
Сообщения (Atom)